Свято чи стрес?
Або чому жителі багатоквартирних будинків чекають свят з острахом? Новорічних свят чекають з нетерпінням і малі й дорослі: від тих, що ледь навчилися ходити чи говорити, до сивобородого дідуся. В школах та дитсадках проходять дитячі новорічні ранки, для старших – шкільні вечори. Вдома господині заклопотані кухонними справами (в той час, як чоловіки, зі старими чи випадковими друзями, зустрічають Новий рік за кілька днів до його приходу.
Гей, гуляю Я!
В звичному режимі до пори до часу живуть і мешканці двоповерхівки, що розташована по центральній вулиці Мени. Аж до того часу, доки в квартирі, що стоїть порожняком уже кілька років, не з’являється компанія хазяйського сина на гулянку з приводу тих чи інших свят (найбільше люблять новорічні). Святкують гучно і цілими тижнями. Потім зникають, забивши відходами каналізацію, яку потім чистять жителі будинку (звісно, без участі винуватців). Та це не все: кожна новорічна ніч для мешканців під’їзду цього будинку перетворюється на пекло.
Справа в тому, що живуть тут люди переважно пенсійного віку, які мають проблеми зі здоров’ям, тож повечерявши в звичний час, лягають відпочивати. А молодики в цей час приходять розважатися, місця ж бо вистачає. Та хай би й розважалися, але мали міру і не зневажали інших. Адже кожен має право зутрічати свято по-своєму: одні – за столом, другі – під ним, інші – за телевізором чи книгою, а хто й поринувши в царство «Морфея». Це справа кожного, але ж не за рахунок спокою інших.
Хоч українське законодавство й забороняє «в приміщеннях житлових будинків голосно співати і кричати, користуватися звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму з двадцять другої до восьмої години» (Постанова Кабміну від 24 січня 2006 р. N 45, п.9), хай би вже в Новорічну ніч і гелготіли до першої чи півдругої години ночі. Але ж дайте хоч трохи поспати іншим. Хоч в тому ж законодавсті немає вийнятку на випадки гучних свят.
Але стає дивним, що молодики, які ймовірно ніде не працювали і не працюють, у свої далеко за тридцять, не просто зустрічають свято, а навмисне на п’яні голови верещать, бігають по квартирі (бо крім «конячого» гупання чулися навіть вигуки типу «тпру-у-у!»), стрибають у під’їзді та голосно верещать, провокуючи, щоб хтось вийшов та «почесати» об нього руки. В будинку, де живуть дужі чоловіки, такого б собі компанія може й не дозволила б, а тут - беззахисні пенсіонери, серед яких є лежачі і майже неходячі, то чому ж перед дівицями-подругами не показати своє «геройство».
На щось корисне й цікаве фантазії не вистачає. І ніщо їх не зупинило: ні зауваження сусідки, проти якої якась дівчина з компанії голосно заявляла, що в них, Новий рік (ніби тільки в них), ні коректні зауваження сорокарічного сусіда, на яке син господарів «шумної» квартири (в шапочці Діда Мороза) відповів штурханами (мабуть це було своєрідне привітання). Переживши галас до ранку, сусіди пішли: хто в аптеку за ліками, хто годувати худобу, а представники домового комітету роздрукували та наклеїли на дверях під’їзду, де зазвичай вішаються оголошення, витяг із Законів про дотримання правил тиші. Але молодики читали чи ні, а зняли все й приліпили на двері старшому по будинку. Але ж оголошення стосується всіх і вішалося не на двері їхньої квартири, а в призначеному місці. По обіді в під’їзді зібралися мешканці будинку з метою вплинути на компанію, щоб мати змогу хоч наступну ніч трохи поспати.
Зателефонували батькам (до речі батьки характеризуються позитивно і при таких «предках» нащадки могли б отримати пристойну освіту і відповідну роботу, так де ж там…), запросили їх на розмову, щоб не звертатися відразу в міліцію (в ці дні там і так дурної роботи вистачає), але вони пообіцяли приїхати пізніше. І… не приїхали. Молодики ж притихли на якийсь час (мабуть зателефонували батьки), а потім знову галдьож, справляння малої «нужди» перед вікнами будинку (хоч у квартирі є туалет), «поїздки в Ригу» і т.д. Але жителям будинку заважає спати не тільки гармидер, а й страх виникнення надзвичайних ситуацій, адже невідомо, що можна чекати від п’яної компанії, де і чарка і «цигарка». А як же безпека: газ, електрика, вода?…
Скажете, написано ні про що, бо нічого ж особливого не сталося? На щастя так. Крім зіпсованого початку року та гіркоти й тривоги в душах мешканців будинку. Але ж ця пробема, я вважаю, хвилює багатох жителів багатоквартирних будинків всіх міст і містечок. Хіба мало ЗМІ поперджають та наводять приклади гіркої розплати за недбальство й безпечність? Та ще й незрозумілим є те, що гучні гуляння в багатоповерхівках влаштовують люди, які мають в цьому ж місті приватні будинки. То чому ж їх тягне «на публіку»? Що й кому хочуть цим показати чи довести? Свою нахабність, цинізм, неповагу до інших?
Треба зауважити, що далеко не всі молоді люди такі «безпардонні». Серед сусідів по вулиці багато студентської та працюючої молоді, яка поводиться адекватно і в будні і в свята, нікому не заважаючи, нікого не ображаючи, не створюючи незручних ситуацій. Ще й щиро вітають старших сусідів при нагоді. До речі, в цьому ж під’їзді ще одна компанія зустрічала Новий рік, але молді люди не створювали проблем сусідам, поводилися адекватно і в межах норми.
Коляд, коляд, колядниця…
Незабаром будуть колядувати, щедрувати, засівати…Ці народні традиції, на жаль, теж не завжди приносять радість. Прикро, що діти і молодь не докладають ні найменших зусиль, щоб вивчити гарну пісеньку-колядку чи щедрівку, щиро привітати господарів. Все зводиться до банально-грубого «вимагання грошей»: «Дай, дядьку п’ятака, а п’ятак не такий, давай рубль золотий» або: «Дайте тітко ковбасу, бо я вам хату рознесу». А ще дві дівчатка-дошкільнятка минулого року вітали: «Щоб щасливими були і горілочку пили…» Коментарі зайві. А колись же ці народні традиції носили зовсім інший характер: господаря вітали, бажали доброго здоров’я і щедрого врожаю в Новому році. Колись частували колядників печивом, цукерками, горіхами. А тепер діти «винюхують», в якій оселі дає господар гроші. Та ще добре, як не зламають хвіртку чи ще десь не нашкодять. Багато років тому, Менська районна газета писала, як в одного дідуся не було дати колядникам цукерок чи грошей, то він дав десяток свіжих яєць. Так ті колядники порозбивали їх об дідусеві ворота, не розуміючи, що вони розбили не працю курочок, а дідову душу.
Християнство, його ідеологи рішуче боролися з язичництвом, намагаючись викоренити поганські звичаї, обряди, культи і традиції. Величезний натиск церкви при підтримці державних чинників на народні колядні звичаї тривав протягом багатьох віків – від прийняття християнства до найновіших часів. В давньоруських літописах зустрічаємо відгомін боротьби проти "простої чаді", що "кликала коляду", вела "бісівські ігрища" на честь Коляди.
На жаль, переслідування народного колядування не припинилося і після революції. Але потім його, може, найзапеклішими за всі віки, гонителями стали недалекі лицарі "войовничого атеїзму". Результатом цього багатовікового тиску стала підміна язичницьких елементів християнськими.
І все ж, не зважаючи на понад тисячолітній історичний шлях, неминучі різночасові нашарування, діахронні еволюційні чи насильні зміни, впливи тощо, народні колядки дійшли до нашого часу, стійко зберігаючи характерні особливості змісту, традиційну форму, мелодику, спосіб виконання. Це, власне кажучи, один з яскравих феноменів стійкості народної традиційно-побутової культури.
Але нині колядників стає все менше, принаймні в Мені. Ходять в основному колядувати-щедрувати до родичів. А колись же було!
В кінці 80-х років минулого століття в нашому 16-квартирному будинку не зачинялися двері, починаючи з настанням темряви протягом трьох-чотирьох годин бігали натовпи щедрувальників. А нині – три-п’ять чоловік. А засівальників може і взагалі не бути, хоч тягни їх за рукав. Або ж готуй добре «бабло». Бо за 5-10 гривень ще й не прийдуть. Та й крім «Сію, сію, засіваю, з Новим роком Вас вітаю!» жодних інших привітань не доводилось чути. Отже, духовно міліємо?
Історична довідка: Своїм корінням українські колядки та щедрівки сягають вглиб далеких язичницьких віків і пов'язані з одним із головних свят наших предків – днем зимового сонцестояння, сонцевороту. Для давньої людини воно знаменувало відновлення життєдайної сили сонця, перемогу світла і життя над зимовим мороком і омертвінням у природі. Свято це супроводжувалось численними звичаями, ритуальними діями, обрядами, зокрема обходом дворів з величальними піснями і побажаннями – колядами, або колядками. Характерними для народних колядок і щедрівок є їх урочистий, величальний настрій, в змісті – побажання успіхів у господарюванні, щастя в сім'ї і родині, здійснення задумів і мрій. За народною традицією під час колядних обходів дворів колядники вшановували усіх членів сім'ї. Тому пісні розподіляються за змістом і за об'єктом величання, а саме: господареві, господині, хлопцеві, дівчині, вдові та ін.
Мотиви і образи колядок для господаря зосереджені навколо хліборобської праці. В ідеалізованому світлі представляються здійсненими мрії господаря про багатий урожай, щедрий приплід худоби, добробут, щастя, дружну працю всієї родини, пошану в громаді тощо. Поезія хліборобської праці, щастя і високої гідності людини виражена в колядках яскравими засобами з широким використанням гіперболізації: Господар "сидить собі в новій світлонці", "золото сіє", рахує "стада незліченії", у нього "воли все половії", "плуги все золотії", "двори все кедровії", "всі коні воронії", за столом бажані гості, а на полі – будуть снопи й копи.
Колядки для господині оспівують значимість її домашньої праці, охорону сімейної злагоди, затишку, незамінимість у вихованні дітей. Колядки доносять ту величезну любов і повагу, якими здавна в нашому народі була оточена жінка, мати.
Широкий спектр сюжетів і мотивів охоплюють колядки хлопцеві. У них мовиться про його підготовку змалку до хліборобської праці, допомогу батькові і самостійну зайнятість у господарстві. Як одне з достоїнств парубка, підноситься його воїнське молодецтво, лицарська хоробрість.
В колядках дівчині оспівується її врода, яка, звичайно, підноситься до ідеалу жіночої краси й привабливості. Дівчина порівнюється з сонцем, зорею, червоною калиною. Основними якостями в колядковому образі дівчини є її скромність, працелюбність, підготовленість до господарської домашньої роботи, вірність у коханні.
При традиційному обколядовуванні не залишаються поза увагою вдови, сироти та інші, скривджені долею, люди. Колядна пісня висловлює співчутливе ставлення до них, несе їм потіху, розраду, оптимізм.
Окремі колядки адресовані ремісникам різних профілів: рибалці, купцеві, пасічникові, мельникові та ін. У величальному плані утверджується важливість і корисність для сім'ї й громади усіх видів роботи та господарських занять.
Отже, в народних колядках і щедрівках надзвичайно високо поставлено працю.
Віра МАГУЛА, м.Мена
| Читайте також |
| Коментарі (0) |