Часник

Сидимо на лавочці біля Дубикових. З двору виходить Сашунчик Пилипишин:
– Курива немає?

Це не до нас, малишні, до Кості Голодного. Костя вже школу закінчує. Навіть од матері не ховається, поруч з дядьками,як дорослий, димить самокруткою.

Сашунчик скручує цигарку.
– А ви чого нудьгуєте? – зиркає на нас. – Он за парканом у Коваля новомодній часник. Такого в селі не знайти. Один зубок мо’ з волоський горіх. Часник, конєшно, не мед, – крізь жовті зуби пускає дим Сашунчик, –а закусь хороша. Нарвіть на пробу. Коваля вдома немає.

Не хочеться в чужий город, але переборює цікавість: що ж воно за овощ такий?
– Москаль, – вибирає найбільшу головку Сашунчик.

Їмо Ковалів часник, аж рот роздирає.
– Не переводьте добро, – забирає добрий пучок молодої зелені Сашунчик. – З борщем пойдьот.

Без часнику в жодній селянській хаті не обходилися. Я лише в перший клас пішов, а вже допомагав бабусі грядку скородити. Мати ще рано-вранці, до колгоспної роботи, мо’ з пів сотки скопала. Бабуся розділила ріллю на дві грядки.
– Часник у хаті лишнім не буде. Любиш же пампушки з часником?
– Угу, – погоджуюся.

Врожай мати зберігала під поликом у холодному кутку хати.
– Щоб часник не проріс у теплі, – казала.

Запам’яталося, напередодні свята Івана Купала мати брала в чашку трохи товченого часнику і йшла у хлів до корови. Часниковою кашкою натирала вим’я нашій Лисці. Зловивши мій зацікавлений погляд, казала:
– Це щоб відьма молоко не забрала.

У селі подейкували, що відьмацькі очі має баба Катанка. А моя бабуся Настя на Русальчин тиждень давала кілька зубків.
– Носи в кармані. Русалки обходитимуть тебе.

Влітку, як ішов з хлопцями по гриби, бабуся теж радила взяти з собою часничину.
– Гадюка не вкусить. Вона стах як боїться запаху цього овочу.

Гадюк ні я, ні мої ровесники мне бачили в нашому ліску, але наслухалися про них і боялися.
– А ще часник від пристріту носять, від усякого злого ока, – казала бабуся.

Давно немає ні баби, ні матері, а город щороку пораю. І неодмінно восени саджу грядку часнику. Як же без нього! І оберіг від злого ока, і домашні ліки, і необхідний овоч у раціоні.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ