Американські бджоли кусають дорого
У цій індустрії США відбуваються складні й неоднозначні процеси. З 1947 р. неухильно знижується чисельність бджолярів всіх категорій, в 2,5 рази скоротилося число бджолиних родин.
У середині 1970-х г. стало очевидним, що країна більше не може забезпечувати свої потреби в меді тільки за рахунок внутрішнього виробництва. Із цього моменту швидкими темпами стали наростати його закупівлі за рубежем.
Вилучення традиційних бджолоугідь під забудови різних об'єктів змусило бджолярів переносити свої пасіки подалі від населених пунктів. Поширення кліща варроа й інших паразитів і хвороб бджіл, наплив дешевого імпортного меду й інші фактори також істотно підвищили ризик заняття бджільництвом. Поява в багатьох штатах африканізованих бджіл підсилило негативне відношення частини американської громадськості до галузі.
За свідченням експертів, якщо раніше розгляд і улагоджування справи про ужаленння перехожого обходилося власникові пасіки в 1 тис. дол., то зараз - до 100 тис. дол.
Як і в більшості інших розвинених країн, у США проглядається тенденція «старіння» професії бджоляра, зниження її престижу. Проте було б перебільшенням говорити, що галузь переживає застій. Виробництво меду в США протягом останніх десятиліть завдяки росту продуктивності праці залишається на рівні 85-100 тис. т у рік; розмір середньої пасіки за цей час збільшився з 22 до 27 бджолиних родин; були прийняті й реалізуються різні програми підтримки й розвитку галузі.
В 1993 р. доходи бджолярів від продажу меду оцінювалися в 125 млн дол., інших продуктів бджіл - 5, маток і пакетів бджіл - 27 млн дол. Бджолярам було також виплачене як орендна плата за постановку бджіл на запилення 46 млн. дол. Галузь забезпечувала повну зайнятість 2,4 тис. чел. і неповну зайнятість 5,1 тис. чол.
Зважаючи на все, за минулі роки співвідношення принципово не змінилися. Споживання меду в США протягом півстоліття зберігається на одному рівні й становить 0,5 кг у рік на людину. Це небагато з обліком того, що середній американець споживає в рік у цілому 67 кг цукру, кленового сиропу й інших солодких продуктів.
Призначений для продажу мед піддають тепловій обробці й ретельно фільтрують, щоб запобігти кристалізації (американці вважають її ознакою низької якості продукту) і усунути дріжджі й бактерії, здатні викликати псування продукту на магазинних полках. По цій же причині велику увагу приділяють перевірці змісту води в меді.
А. С.ПОНОМАРІВ
Kamnu.net
У середині 1970-х г. стало очевидним, що країна більше не може забезпечувати свої потреби в меді тільки за рахунок внутрішнього виробництва. Із цього моменту швидкими темпами стали наростати його закупівлі за рубежем.
Вилучення традиційних бджолоугідь під забудови різних об'єктів змусило бджолярів переносити свої пасіки подалі від населених пунктів. Поширення кліща варроа й інших паразитів і хвороб бджіл, наплив дешевого імпортного меду й інші фактори також істотно підвищили ризик заняття бджільництвом. Поява в багатьох штатах африканізованих бджіл підсилило негативне відношення частини американської громадськості до галузі.
За свідченням експертів, якщо раніше розгляд і улагоджування справи про ужаленння перехожого обходилося власникові пасіки в 1 тис. дол., то зараз - до 100 тис. дол.
Як і в більшості інших розвинених країн, у США проглядається тенденція «старіння» професії бджоляра, зниження її престижу. Проте було б перебільшенням говорити, що галузь переживає застій. Виробництво меду в США протягом останніх десятиліть завдяки росту продуктивності праці залишається на рівні 85-100 тис. т у рік; розмір середньої пасіки за цей час збільшився з 22 до 27 бджолиних родин; були прийняті й реалізуються різні програми підтримки й розвитку галузі.
В 1993 р. доходи бджолярів від продажу меду оцінювалися в 125 млн дол., інших продуктів бджіл - 5, маток і пакетів бджіл - 27 млн дол. Бджолярам було також виплачене як орендна плата за постановку бджіл на запилення 46 млн. дол. Галузь забезпечувала повну зайнятість 2,4 тис. чел. і неповну зайнятість 5,1 тис. чол.
Зважаючи на все, за минулі роки співвідношення принципово не змінилися. Споживання меду в США протягом півстоліття зберігається на одному рівні й становить 0,5 кг у рік на людину. Це небагато з обліком того, що середній американець споживає в рік у цілому 67 кг цукру, кленового сиропу й інших солодких продуктів.
Призначений для продажу мед піддають тепловій обробці й ретельно фільтрують, щоб запобігти кристалізації (американці вважають її ознакою низької якості продукту) і усунути дріжджі й бактерії, здатні викликати псування продукту на магазинних полках. По цій же причині велику увагу приділяють перевірці змісту води в меді.
А. С.ПОНОМАРІВ
Kamnu.net
Читайте також |
Коментарі (1) |
| |