870 років із часу народження князя Ігоря Святославича
2 квітня 1151 року, 870 років тому, народився Ігор Святославич – князь із роду Ольговичів династії Рюриковичів. Ця постать відзначається відповідно постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році».
Середній син чернігівського князя в 1157-1164 роках Святослава Ольговича. Не отримавши ніякої волості по смерті батька, жив у Новгороді-Сіверському або ж князював у Путивлі та Курську.
Один із учасників сумнозвісного походу Андрія Боголюбського на Київ в 1169-му. За два роки під Переяславом розбив військо половецьких ханів Кончака і Кобяка. Втім із половцями Ігор Святославич не лише воював, а часто виступав їх союзником. Активний учасник князівських міжусобиць. Відзначався мужністю та відвагою, в бою готовий був перемогти або загинути.
Після смерті брата Олега князював у Новгороді-Сіверському (1180-1198). Але найбільш відомими фактом його біографії є невдалий похід проти половців 1185-го, оспіваний у «Слові о полку Ігоревім», коли Ігор Святославич разом із братом Всеволодом, сином Володимиром і племінником Святославом Ольговичем зазнав нищівної поразки на річці Каялі, а сам потрапив у полон.
Походу передувало сонячне затемнення, що сприймалося сучасниками як поганий знак. Але саме воно допомогло історикам підтвердити літописну дату. 10 травня 1185-го руські князі розгромили кочовище половців. Наступного ранку налетіли кочівники, випустили хмару стріл і повернули назад. Русичі кинулися навздогін і потрапили в пастку – за пагорбами на них очікували основні сили ханів Гзи і Кончака. Битва тривала три дні, руські полки відчайдушно опиралися, але були розбиті половцями.
У критичний момент князь не полишив своє військо: «Якщо ми побіжимо і спасемося самі, а чорних людей кинемо, то буде нам гріх від Бога…». І, поранений, потрапив у полон разом з іншими князями.
Як свідчить автор «Слова о полку Ігоревім», Єфросинія Ярославна, дружина князя Ігоря й дочка Ярослава Осмомисла, відчувала біду та вмовляла відмовитися від походу. А після звістки про полон гірко побивалася за чоловіком на міській брамі Путивля. «Плач Ярославни» є одним з найвідоміших фрагментів «Слова…».
Згодом Ігор Святославич зумів утекти з полону, в подальшому ще двічі вирушав на битву з половцями. Останні роки життя князював у Чернігові (1198-1201). Похований у Спасо-Преображенському соборі.
У Новгороді-Сіверському на Чернігівщині встановлено пам’ятник Ігорю Святославичу, функціонує Історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім».
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
Середній син чернігівського князя в 1157-1164 роках Святослава Ольговича. Не отримавши ніякої волості по смерті батька, жив у Новгороді-Сіверському або ж князював у Путивлі та Курську.
Один із учасників сумнозвісного походу Андрія Боголюбського на Київ в 1169-му. За два роки під Переяславом розбив військо половецьких ханів Кончака і Кобяка. Втім із половцями Ігор Святославич не лише воював, а часто виступав їх союзником. Активний учасник князівських міжусобиць. Відзначався мужністю та відвагою, в бою готовий був перемогти або загинути.
Після смерті брата Олега князював у Новгороді-Сіверському (1180-1198). Але найбільш відомими фактом його біографії є невдалий похід проти половців 1185-го, оспіваний у «Слові о полку Ігоревім», коли Ігор Святославич разом із братом Всеволодом, сином Володимиром і племінником Святославом Ольговичем зазнав нищівної поразки на річці Каялі, а сам потрапив у полон.
Походу передувало сонячне затемнення, що сприймалося сучасниками як поганий знак. Але саме воно допомогло історикам підтвердити літописну дату. 10 травня 1185-го руські князі розгромили кочовище половців. Наступного ранку налетіли кочівники, випустили хмару стріл і повернули назад. Русичі кинулися навздогін і потрапили в пастку – за пагорбами на них очікували основні сили ханів Гзи і Кончака. Битва тривала три дні, руські полки відчайдушно опиралися, але були розбиті половцями.
У критичний момент князь не полишив своє військо: «Якщо ми побіжимо і спасемося самі, а чорних людей кинемо, то буде нам гріх від Бога…». І, поранений, потрапив у полон разом з іншими князями.
Як свідчить автор «Слова о полку Ігоревім», Єфросинія Ярославна, дружина князя Ігоря й дочка Ярослава Осмомисла, відчувала біду та вмовляла відмовитися від походу. А після звістки про полон гірко побивалася за чоловіком на міській брамі Путивля. «Плач Ярославни» є одним з найвідоміших фрагментів «Слова…».
Згодом Ігор Святославич зумів утекти з полону, в подальшому ще двічі вирушав на битву з половцями. Останні роки життя князював у Чернігові (1198-1201). Похований у Спасо-Преображенському соборі.
У Новгороді-Сіверському на Чернігівщині встановлено пам’ятник Ігорю Святославичу, функціонує Історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім».
Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
| Читайте також |
| Коментарі (0) |