Мамо, не вбивай мене!!!

«Церква дивиться на аборт однозначно – це вбивство!» — сказав архієпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Амвросій під час представлення акції «Мамо, не вбивай мене!»
Організаторами акції є благодійний фонд “Європа” (керівник — Валерій Дубіль) та Чернігівська єпархія Української православної церкви Московського патріархату.
Протягом тижня, коли відбувалася акція, священики виступали з просвітницькими лекціями перед школярами та студентами, у храмах служилися спеціальні молебні, а семінаристи поширювали на вулицях листівки.
Тиждень без абортів
У Чернігівському державному інституті економіки та управління лекцію про аборти прочитав єпископ Амвросій.
До акції долучилися й медичні заклади міста, які протягом тижня відмовлялися робити аборти.
У рамках даної акції відбувся «круглий стіл» і в стінах Чернігівської обласної ради. Голова облради Наталія Романова висловила своє переконання, що з абортами треба боротися через відродження духовності та через створення правильного образу жінки у засобах масової інформації. „Зараз у ЗМІ пропав образ жінки-мадонни, жінки, яка є продовжувачем роду, — сказала Наталія Романова. – Натомість ми бачимо агресивну жінку, яка готова з легкістю демонструвати свої принади”. Найгірше те, що такий образ беруть собі за приклад дівчата, вважає голова облради.
Юним дівчатам під час „круглого столу” приділялась особлива увага. Людмила Калугіна, науковець Інституту акушерства, педіатрії та гінекології Національної академії наук України, навела дані: 2008 року в Україні жінки зробили понад 200 тисяч абортів! Серед них 101 аборт зробили дівчата віком до 14 років, а 3,5 тисячі абортів — дівчата віком від 15 до 17 років. Медики недарма приділяють велику увагу саме цій віковій категорії, адже лікарі переконані: дівчатам не можна робити аборти тому, що в них ще не сформована статева система. „Ми зафіксували багато ускладнень з причини абортів у ранньому віці, - говорить пані Калугіна. – Найгіршим результатом абортів у підлітковому віці є безплідність!”
Проти абортів виступає і церква, яка називає це великим гріхом. Геннадій Батенко, голова синодального відділу Української православної церкви (лікар у минулому), пропонує узаконити статус ембріона. „Провідні вчені в галузі генетики та ембріології стверджують, що життя людини починається під час злиття чоловічої та жіночої клітин, — сказав Г. Батенко. – Навіть перша клітина – зигота – вже містить всю генетичну інформацію про людину. Власне, це вже і є людина!” На 18-ий день від зачаття вже реєструється перше серцебиття. Тож під час аборту все-таки відбувається вбивство, оскільки жива істота позбавляється життя, переконаний протоієрей Геннадій.
Для того, щоб зменшити кількість абортів та шкоду від них, учасники „круглого столу” запропонували конкретні кроки. По-перше, треба постійно проводити широку інформаційну кампанію, яка б створювала образ жінки-матері та інформувала про шкоду абортів. По-друге, треба внести зміни до навчальних програм про статеве виховання, які викладаються у школах та вузах. По-третє, треба активно консультувати жінок, які хочуть перервати вагітність. І четверте – законодавчо закріпити право кожного лікаря відмовитися від аборту. Всі ці кроки виписані у програмі, що її зараз готує Інститут акушерства, педіатрії та гінекології НАН разом з церквою та Міністерством охорони здоров’я. Народний депутат Валерій Дубіль пообіцяв, що докладе всіх зусиль, аби забезпечити ціій програмі законодавчу підтримку.
Що таке аборт?
Згідно з офіційною статистикою, за останні п’ятнадцять років в Україні зроблено понад 10 мільйонів абортів. Неофіційні ж дані значно страшніші: більш як 30 мільйонів ненароджених життів через штучно перервані вагітності. Цей показник перевищує кількість українців, які загинули у Другій світовій війні та під час Голодомору.
На екрані без звуку показують процес аборту. Усвідомлюючи, що зараз буде знищений, плід відсувається від вакуумного апарата, намагаючись себе врятувати. Документальний фільм «Безмовний крик», знятий американськими науковцями через апарат ультразвукового дослідження, залишає моторошне відчуття. Після його виходу на екран активність тих, хто опонував думці про те, що аборт — це вбивство, різко знизилась.
Нерозуміння того, чим насправді є аборт, призводить, зокрема, до таких страшних цифр, вважає єпископ Євстратій, голова інформаційно-видавничого управління Української православної церкви Київського патріархату.
«Мені 42. Маю чотирьох дітей, хоча ніколи не думала, що народжу стількох, — розповідає полтавчанка Катерина М. — Раптом щось сталося, зрозуміла, що не можу більше робити аборт і все! Четверта дитина не була запланована, і про вагітність дізналася в 14 тижнів. Коли лікар робила УЗО, сказала, що дитина вже дихає і все відчуває. І моє серце защеміло. Якби частіше зустрічалися такі лікарі, я думаю, що на аборт жінки йшли б значно менше».
Згідно зі спостереженнями лікарів, кожен другий аборт у дівчаток-підлітків закінчується безпліддям. Медиків непокоять випадки смерті внаслідок штучного переривання вагітності.
«Аборт ніколи, ні за яких умов не минає безслідно, — переконаний професор Федір Дахно, директор Інституту репродуктивної медицини. — Це травма фізична, моральна, емоційна, соціальна, психологічна». Федір Власович зізнається, що за життя зробив таку велику кількість абортів, що нині спокутує гріх, допомагаючи досягти вагітності тим жінкам, яким не вдається це зробити природним чином.
Зазвичай серед причин, які призводять до такого рішення, називають важке матеріальне становище, невлаштоване особисте життя. Трапляється, що дівчина завагітніла випадково, не сподіваючись на такі наслідки, і вважає, що не може виховати цю дитину. «Коли кажуть, що головна проблема, яка штовхає сімейну пару на аборт, — соціальна необлаштованість, то я такого аргументу не сприймаю, — говорить отець Євстратій. — 50 чи 100 років тому люди жили у значно меншому матеріальному достатку, ніж нині. Але якщо років сто тому середня українська родина мала щонайменше трьох дітей — це був мінімум, то нині троє дітей — це забагато, а за п’ять держава присвоює звання матері–героїні». Суспільство, яке виховує такі стандарти в майбутніх батьків, коли одна дитина — максимум, а дві — обтяжливо, бо вимагають багато коштів, приречене. Кілька поколінь — і такий народ просто вимре. І на його місце прийдуть інші люди — з іншою культурою й іншими традиціями, де повага до материнства значно більша, переконаний отець Євстратій.
«Проти смерті є тільки життя»
«Коли я завагітніла, мені було вісімнадцять, — розповідає Катерина С. із Чернігова. — Мати наполягала на аборті. Я тоді взагалі нічого не знала про вагітність. Батьки ніколи не говорили зі мною на такі теми. А шкода… І тепер я завжди кажу, що моє життя ділиться на «до» і «після» аборту. Після аборту я вже не жила, зі мною щось трапилось, я перестала сміятись. Мене здолала жахлива депресія, її наслідки відчуваю і зараз, коли мені тридцять два. Пам’ятаю, як хотіла скоїти самогубство… Та Бог дав мені ще один шанс. Від депресії мене порятувала моя дитина. Її народження інакше як дивом не назвеш. Пізніше я все дізналася про аборти і тепер нікому не дозволю задурити мені голову. Але кожен день до кінця життя я спокутуватиму свій гріх… А свою дитину навчатиму, що «проти смерті є тільки життя», а не навпаки…»

ПОСТІЙНЕ SOS
Любий друже!
Коли йтимеш дорогою і зустрінеш мале дитя, яке у небезпеці потребуватиме твоєї допомоги, невже не допоможеш йому?
Любий батьку!
Коли хтось зазіхне на життя твоєї рідної дитини, невже не захистиш її?
Люба мамо!
Коли твоє малятко потребуватиме твоєї любові й опіки, невже відмовиш йому?
Дорогий лікарю!
Коли життя людини в небезпеці, коли вона потребує твоєї лікарської допомоги, невже спокійно дозволиш їй умерти?
Дорогий християнине!
Чи не бачиш Христових страждань і сліз,: коли Він терпить разом з тими, кого немилосердно вбивають в абортаріях? Невже думаєш, що зможеш бути щасливим, коли кривдять твого найбільш беззахисного ближнього?
Дорогий українцю!
Невже віриш, що знайдеться лідер, який зможе навести порядок у державі, доки в абортаріях безкарно вбивають українське майбутнє — майбутніх учителів, лікарів, президентів, науковців, священиків?

МОЛИТВА ЗА ДІТЕЙ, УБИТИХ У МАТЕРИНСЬКІЙ УТРОБІ
Господи, мій покаянний дух і моя душа стоїть на молитві перед Тобою.
Господи душі моєї, несвідомо і безвідповідально я вбила Твоє життя і силу в улюбленій дитині, яку я не народила для світу. Дозволь мені зараз попросити в неї прощення і заридати в розкаянні перед нею:
"Улюблений сину чи донечко, сьогодні не знаю, як я назвала б тебе, але знаю, що любила б тебе з усіх сил, бо тепер маю знання, досвід, волю.
Дозволь послати потік любові з мого серця до твого і пізнати тебе душею, де б ти не була, моя дитино.
Дозволь мені торкнутися щирою любов'ю твого серця і ввібрати всю гіркоту моїх учинків".
Господи, дозволь мені просити за всіх дітей, особливо за тих, за яких сьогодні ніхто не молиться.
Нехай Твоя десниця благословить усі жертви нерозважливих Твоїх дітей на землі. Амінь.

Олександр ЯСЕНЧУК, використано матеріали, надані сайтом «Високий Вал», Чернігівським прес-клубом реформ, «Рухом за життя».