Від Миколи Тимошика, який не зміг зареєструватися. Про мітлу в цьому випадку - цілком актуально. Втім, ці "товариші" вже активно подумують, як протидіяти можливій мітлі. Пан Приймаченко "накатав" сьогодні мені... відписку в дусі радянських часів, надіслав зранку електронною поштою. Маю намір її оприлюднити через мережі, як приклад цинізму нинішньої влади, її маніакального бажання завжди виходити сухою із води, завжди залишатися при кориті.
Під мітлу попадає чималенька група товаришів від ніжинської культури: В.С.Примаченко, Г. В. Назаренко, О.П.Пономар, С.Г.Назаренко, ... Але спробуйте відшукати таку "таємну" організацію як Управління культури і туризму Ніжинської міської ради. Ні сайту, ні контактів!
Просто ім’я співака хоче використати політична організація для підняття своєї популярності. І цього не приховує. А популярність їй треба, щоб отримати владу. Таким чином, підтримуючи ініціативу партії, підтримують її саму. Ні вулиця, ні покійний співак тут ні при чому.
Чернігівщина - батьківщина Гетьмана Павла Скоропадського, очільника Української держави у 1918 році. Можна назвати ще таких видатних земляків - діячів періоду боротьби за українську державність 1917–1921 рр.як Дмитро Дорошенко, Микола Міхновський, Микола Галаган.
Об’єднання у такий спосіб виявилося помилковим з фатальними наслідками для справи української державності загалом. На жаль, бракує нам усебічної наукової аналітики з проблем державотворення 1917-1921 років. А без неї не змоделюємо сьогоднішню ситуацію у виграшний бік. От і виходить, що історія нічому не вчить! Прикладом безплідності є те, як беззмістовно проходять державні свята.
Подвиг уже в тому, щоб належно провести День Соборності України. Президент видав окремий Указ з приводу Дня Соборності. А як його виконано? Непомітно і шаблонно( у Ніжині обмежилися покладанням квітів до пам’ятника Шевченку). Без доведення до громадян сенсу цього Дня. А йдеться не стільки про географічне та етнічне розуміння значення Соборності, як про єдність душ, а разом - усього громадянства у своїй Державі. Наявні ж відділи внутрішньої політики, культури, освіти органів влади ідеологічною роботою з державотворення не займаються. Чому? Святослав Вакарчук сказав про роз’єднаність інтересів і практичних справ багатьох державних посадовців на усіх рівнях з героїзмом інших громадян . Це тому, що на відповідальні посади призначаються за старим принципом особистої відданості тому, хто висуває, а не справі Держави, а відтак народові, що віками її домагався. Адже публічні посади мали б обіймати щонайменше з урахуванням думки громадянського суспільства, його експертного середовища. Нинішнє найвище керівництво так само боїться громадянського суспільства( яке слід наполегливо формувати, а не обмежувати), у той час як без його участі - цієї героїчної енергії - Української Соборної Самостійної Держави не збудувати. Шкода, що надто ще мало у нас таких як Святослав Вакарчук!
Зробити Ніжин справді українським містом: провести повернення історичних назв вулиць, здійснити благоустрій центру, позбавивши його надмірної реклами - до того ж часто-густо з використанням мови країни- агресора, та багато чого іншого для наведення порядку в місті, ось що зміцнювало б позиції Президета України у звільненні Надії Савченко. Щось тихо й непомітно пройшов День Соборності України у Ніжині ... як завжди.
Варто зараз об’єктивно подивитися на факт реалізації Акту Злуки: його плюси й мінуси. Про негативи, які потім призвели до невдачі у державотворенні, не заведено говорити напередодні пам’ятної дати. Нині така аналіза мала б значення не тільки для істориків, а й для практикуючих політиків-державотворців. Пропоную детальний виклад на цю тему в моєму інтерв’ю дворічної давності: http://nizhen.com.ua/?part_i....onth=02
0
