Такий підхід чітко описаний у праці Богдана Гаврилишина «До ефективних суспільств» і має назву «індивідуально-конкуренційний», який стверджує, що кожен індивідуум – унікальний і його цікавлять лише власні потреби і прагнення.

На перший погляд не все так погано, але якщо проаналізувати ситуацію, то ми наразі знаходимось на стадії так званого «дикого» капіталізму.

Всього за декілька поколінь замість практично необмеженої кількості ресурсів та безкраїв просторів ми отримали перенаселення планети та дефіцит значної кількості ресурсів, тобто підхід індивідуалізму є заздалегідь пагубний для всього людства і для певної нації в рамках держави зокрема.

Із вище наведеного стає очевидним необхідність певного обмеження значних потреб кожного, створення певної системи узгодженої діяльності, розвиток так званих кооперативно-групових цінностей.

Але перехід до іншої системи цінностей вимагає значних зусиль з координації та погодження діяльності кожного! Таку роботу мають можливість провести лише декілька інституцій: держава, певним чином ЗМІ, політичні партії та сильний громадський рух.

На сьогоднішній день ми чітко усвідомлюємо відсутність такої роботи з боку держави, тим паче відсутня ідейна, змістовна основа навколо якої можна об’єднуватись. ЗМІ неможливо однозначно оцінити, ми маємо значну кількість новостворених комерційних низько професійних Інтернет видань, газет, які жодним чином не виконують певну виховну функцію, але є і фундаментальні, змістовні видання.

Щодо політичних партій утримаюсь без коментарів.

Громадський рух, як такий в Україні по суті є ще досі якісно не сформований, значна кількість громадських організацій є політично заангажовані, а інші виконують замовлення іноземних фондів, які навряд чи будуть фінансувати речі потрібні саме для України, а ГО, діяльність яких направлена дійсно на розвиток України майже не має.

Хоча не все так безнадійно, на сьогоднішній день є суто Українські ініціативи, які носять масштабний виховний характер. Так, Чернігівський осередок ВМГО «Студентська республіка» при проведенні традиційного однойменного фестивалю проблемною задачею стратегічної гри визначив «Як сконструювати власне майбутнє?».

Пошук стратегії розвитку молодої особистості, яка розділяє індивідуаліські цінності із врахуванням площин розвитку власної сім`ї, міста, країни, шлях, безперечно приведе до змін у суспільстві.

Питання заключається лише в тому, як довго формуватиметься та критична маса, яка викличе трансформацію суспільства.

Олександр Щерба