 Гендерна політика … Що це? Це поняття з’явилось в Україні нещодавно. А саме, що ж таке гендер? Гендер – це поняття, що визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості людини – чоловіка і жінки в усіх сферах життєдіяльності. Це поняття в Україні постало на даний момент досить чітко. Чому? Тому що з’явились жінки з пріоритетами в політичному, економічному, соціальному житті країни. В Україні народ бачить впливових, сильних жінок-лідерів. Можливо, Ви подумаєте: « Раніше жінки – політики теж були і вони нікуди не зникали! ». Так, саме так, жінки з сильним характером були, є і будуть. Але, як таке, поняття «гендер», «гендерна політика», «гендерна демократія», «гендерна культура» і т. і. не існувало.
Отже, якщо розглядати ці терміни детально, то підходимо до висновку, що боротьба між правами жінки та чоловіка велася давно. Але все-таки, на мою думку, все почалося від жіночої емансипації. Жінка з давніх-давен не мала прав, а якщо мала, то мала лише обов’язки, які повинна була виконувати. Тому тогочасні жінки й прийшли до боротьби з чоловіками в рівності прав та справедливо - вільного місця в суспільстві.
Поняття «гендер», як відомо, було введено в соціальні науки Енном Оклеєм в 70-х роках ХХ століття. Воно походить від грецького слова «генос», що означає походження, матеріальний носій спадковості. У близькому значенні воно відповідає українському поняттю «рід», «досвід роду». З кінця 80-х років минулого століття дослідницька цікавість спрямовується на виявлення залежності гендерних відносин і гендерних ролей від культурного типу. Зараз під цим терміном розуміють розподіл між економічним, політичним, соціальним, культурним і психологічним. Таким чином, гендерна політика – це утвердження політики, партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей і завдань, методів їх досягнення в діяльності політики держави, політичних партій, громадсько-політичних об’єднань.
На теперішньому етапі існує таке цікаве поняття, як «гендерна культура». А саме – це сукупність статево – рольових цінностей у суспільних сферах буття та відповідних до них потреб, інтересів і форм діяльності, зумовлених суспільним устроєм та пов’язаними з ним інституціями. Це поняття є суспільно – необхідним, бо культура між жінкою і чоловіком є важливою.
Якщо б мене спитали: «Які асоціації в тебе викликає термін «емансипація»?». Перше, що б прийшло мені в голову – О.Кобилянська «Людина». Чому? Бо саме з цієї книги вперше я дізналася про емансипацію, а саме про становище жінки в суспільстві, її права, побажання, перспективи та взагалі я змалювала в своїй уяві образ вільної жінки, що досягла незалежності самостійно. У житті я завжди поважаю вільних, сильних, незалежних, цілеспрямованих людей. Історії відомо багато прикладів сильних особистостей, але чоловіків. Пам’ятаємо та згадуємо ми лише декілька жінок, що прославились своєю непосильною працею. А насправді, є дуже багато жінок, що зробили свій вагомий внесок у становленні рівноправ’я. Як на мене, одними з найвідоміших жінок є: Маргарет Тетчер, Хіларі Клінтон, Жанна Д'Арк, Леся Українка та інші.
Наприклад, Хіларі Клінтон – перша леді Америки. Не будучи феміністкою, вона стала символом жіночої емансипації. Але не тільки в Америці існують жінки, які досягли великих успіхів у прагненні до рівності прав і політичної влади. Але в жодній з цих країн вічна суперечка про право жінки приймати участь в суспільній діяльності і державному житті країни на рівні з чоловіками не був розв’язаний природнім шляхом формального голосування й розподілу обов’язків. Хіларі Клінтон, завжди промовляла, що олюднення суспільства більш важливе, ніж проблеми, що стосуються статі людини, яка знаходиться при владі.
Зараз, ще існує поняття дискримінації жінок в буденному житті: їй зраджують й забувають, б’ють і ґвалтують, витісняють і висміюють. Тому поряд з вимаганням рівних прав у вирішенні державних питань, можливо перед цією тезою, ще стоїть питання природної людської поваги. Зараз це питання є більш ближчим до жінок, бо саме жінки завжди виказували свій супротив чоловікам. Хоча зараз це питання стало більш національним і воно хвилює маси. Жінкам остогидло бути залежними і вони показують чоловікам, що жінка самостійно може досягти вершин і бути незалежною, що є справедливим. Сьогодні є дуже важливою проблема законодавчого врегулювання цієї проблеми, заснованого на рівному праві прав людини. Конституція України, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт «Про громадянські та політичні права», Міжнародний пакт «Про економічні, соціальні і культурні права», Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, інші документи гарантують рівність прав і свобод людини і громадянина.
Я вважаю, що в Україні поняття гендерної політики не звучить гостро. Хоча в українському законодавстві на даний момент прослідковуються зрушення у сфері гендерної політики. Взагалі–то Кабінету Міністрів України було подано на розгляд пропозиції щодо необхідності удосконалення нормативно-правової бази в частині гендерної складової. Безумовно важливим кроком стало прийняття Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08 вересня 2005 року та Указу Президента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 26 липня 2005 року. Ці законодавчі акти розглядають питання стосовно місця в суспільстві, державі, політиці жінки та чоловіка.
На мою думку, впровадження гендерних аспектів у формуванні законодавства України – це питання соціальної справедливості, вирішення якого є необхідним для забезпечення рівноправного та стійкого людського розвитку. Отже, для встановлення єдиної, правової, демократичної держави суспільство в Україні повинно бути рівноправним.
Приходько ОЛЕНА |
