Щоденник Літа: водосховище

Зараз дуже актуальною стала тема створення штучних морів (водосховищ) в Радянському Союзі. Одне з них - Кременчуцьке водосховище - протягнулося блакитною стрічкою через моє життя, через життя моїх предків.

Мама народилася і до 3 класу жила в селищі Липове, Градизького району, Полтавської області. Але під час будівництва водосховища їхнє село мало потрапити до зони затоплення. І їх виселили. І переселили до села Вереміївка. Село гарне, але гарної водойми для купання там не було, так, лише копанки та перекрите греблею русло. Це все використовували переважно для тварин.

В евакуації в Черкаси Кременчуцьке море стало для мене відрадою і заспокоєнням. Гарний бескінечний блакитний простір.

І ось сьогодні Ютюб підкидає мені на перегляд фільм Суспільного про Кременчуцьке море і про села поховані на дні моря.

А на фото - мамин клас в Липовому і у Вереміївці

Ірина ЛОМОНОС