Щоденник Літа: сирена

І знову виє сирена... Перша ночі... Знову сон тривожний і постійні пробудження...

Колись (дуже давно), я думала: і як люди в Ізраїлі живуть - в стані постійної війни... А от так... У нас зараз ще складніше.

Мені здавалося, що це не може витримати навіть найстійкіша психіка.... З 2014 кожне повідомлення про загиблих українців травмувало і травмує досі. Бо це чиїсь діти, чоловіки, жінки, батьки. Обіцяла собі не занурюватися в новини - не аиходить. АЛЕ ми тут в умовному тилу маємо навчитися жити з війною. Як в Ізраїлі. І це не те ж саме, що війна далеко або тут війни немає. Ні - вона всюди.

Ірина ЛОМОНОС

ПС Практично всі літні записи щоденника виходять світлими і позитивними. Це хай буде реалістичний

ППС забула - дякую нашим котикам, що мочать рсню. І волонтерам. І медикам. І психологам. І всім українцям

Малюнок художниці Анни Тітової