Cнігопад-ФОТОхудожник

Переді мною в черзі стояли троє високих чоловіків. Так що я розправила нарешті плечі, випросталася на повен зріст, впала в глибокі роздуми про суєтність буття і почала планувати, куди піду потім.

Коли вийшла з банку, виявилося, що почався такий снігопад, що туди, куди збиралася, можна вже й не йти. Але – о, диво! – фотоапарат зі мною, на дні сумки. Акумулятор? Заряджений! Просто чудо! То чи не піти б на Вал?
І я пішла.

Двічі мало не впала, бо під снігом виявлявся лід. Але моя несподівана прогулянка принесла багато гарних емоцій.
На Валу я побачила:

-- трьох лижників, які захекано пробігли повз мене, і я вкотре пожалкувала, що не маю лиж :);

-- весілля, на якому не було нареченої (загубили?!) і яке я спочатку прийняла за екскурсію, що розташувалася біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Але щось у ній не було помітно екскурсовода. І тільки коли пролунав характерний звук відкритої пляшки шампанського, я збагнула: це весілля…;

-- дев’ять (!) іномарок біля обласного художнього музею. Невже таке паломництво до осередку культури? Дуже позитивно. Дуже;

-- трьох молодих мам з колясками;

-- з десяток таких самих випадкових як, і я, і половина з них була також з фотоапаратами;

-- парочку закоханих, яка зовсім не мерзла під деревом на лавці в оточенні кованих симарглів;

-- двох молодих татусів, які «пасли» своїх малюків-«гусенят» років трьох. «Гусенята» верещали, бігали (по слизьких доріжках!), падали, качалися у снігу. І я подумала, що якби «гусенят» пасли мами або бабусі, то на весь Вал лунали б вигуки: «Стій! Впадеш!», «Не біжи, впадеш!», «Не бігай, бо спітнієш!», «Йди біля мене!», «Дай руку!». Татусі до цього не схильні. Для татусів нормально, якщо пацанюри бігають і падають. Ні, вони дивилися за своїми хлопчаками, але при цьому обговорювали… карбюратор і коробку передач, які барахлять і треба шукати нормального майстра… Ну.. Це так нудно й нецікаво :), що не варто й слухати далі…

А я трохи пофотографувала цей лютневий снігопадовий день. Ось що вийшло.
Я не фотохудожник. На жаль. Це все -- снігопад. От хто справжній Майстер!

Інеса ФТОМОВА

Ось таким пістрявим зробив снігопад стовбур дерева. Навмисне так не прикрасиш.

Улюблена гармата чернігівських і приїжджих фотографів

Щось подібне до японського живопису...

За поворотом -- прямоїжджа доріжка на Київ...

Ще одна гармата, облюбована фотохудожниками всіх часів і народів :).

Чим не олень? Мабуть, колись в цих місцях дійсно водилися олені...

А казковий Симаргл вхопить шматочок снігу -- і вже ситий...

Фото автора