... Буде проглядати осінь

Допоки небо пишуть ластівки.
Допоки веселяться серпокрильці
На відстані всього лише руки
Буятимуть і айстри й чорнобривці.

Високе сонце ніжитиме їх.
(Низьке навряд отак чи приголубить)
І буде ароматний їхній сміх
Нам лоскотати почуття і губи.

І все ж...і все ж...без натяку ніяк.
Хай несміливо,навіть дещо скоса
Без будь якихось видимих ознак
Крізь сміх той буде проглядати осінь.
11.07.25р.

Євген ПОСТУЛЬГА