Польський шовінізм зашкалює
Час від часу відвідую польські форуми і групи на ФБ, зокрема Historia.org.pl - Polski portal historyczny, щоб довідатись що там у сусідів. Нині із прикрістю мушу відзначити, що останнім часом у публікаціях і коментарях поляків польський шовінізм і негація щодо українців просто "зашкалює"...
Особливо розкручується тема польсько-українського конфлікту на Волині 1943-45р., а фактично війни поляків проти українців, щоб продовжти 20-річну приналежність Волині до Польщі. Російська багаторічна пропаганда потрапила у багатьох головах поляків на "благодатний грунт" польського реваншизму і шовінізму .
Ось моя відповідь на звинувачення "польської сторони" о 7 пунктах Агнешці Штольдман:" "Шановна пані, я також хотів би відповісти на ваш коментар і вказати на вашу маніпуляцію або невігластво. Ваш коментар містить численні фактичні та логічні помилки, які спотворюють образ Волині та польсько-українських відносин.
Найважливіші з них включають: 1. Хибне збалансування: пацифікація українських сіл владою Другої Польської Республіки у 1930-х роках була репресіями та тортурами проти всіх українців, а не ОУН, це був терор проти українців, здійснюваний… державною владою Другої Польської Республіки. Геноцид проти українців у 1930-х роках, переселення понад 20 000 сімей польських поселенців на Волинь та повернення 150 000 гектарів української землі, відібраної в українців, та їхнє жорстоке поводження з українцями як з недолюдьми («кабанами») є ОДНІЄЮ з причин українсько-польського конфлікту 1943-47 років.
2. На Волині українсько-польський конфлікт НЕ був результатом спланованої акції, а спонтанної реакції українського населення на цілі, зазначені в пункті 1 та реакцією на дії командування Армії Крайової – наказ командира Армії Крайової Стефана Ровецького «Ґрота» від листопада 1941 року «Для запобігання можливому повстанню українців слід нейтралізувати всіх їхніх лідерів» (с. 46 праці Гжегожа Мотики «Польсько-український конфлікт»), а також польського терору – вбивства українців на Люблінщині, про що йдеться в історичній праці Гжегожа Мотики, с. 172, 3., «Дії керівництва ОУН-УПА в польсько-українському конфлікті» були відповіддю на польський терор та вбивства українців на Люблінщині (документи та дослідження (зокрема IPN, Мотика),
4. Симетризація провини: порівняння «взаємних чисток». Польський історик Семашко оцінює кількість польських жертв на Волині в 33 000 осіб (Мотика, розділ «Баланс жертв», с. 277) та встановлює імена 19 000 – кількість українських жертв польських дій – 15 000. Наведена вами цифра (приблизно 40 000–100 000 убитих) – брехня.
5. Волинь була і є українською: Волинь була частиною Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. У 1943 році Волинь належала до Української РСР, але була окупована Німеччиною, як і Польща. Це незаперечно.
6. Війна не звільняє від відповідальності. Від відповідальності за геноцид, зокрема, не приховати того факту, що це не звільняє польську сторону – Армію Крайову – від відповідальності за геноцид - вбивства українців. Однак поляки всіма силами уникають відповідальності за вбивства українців, скоєні польською стороною.
7. Відбілювання Армії Крайової: твердження, що Армія Крайова воювала переважно проти німців / 27-ма дивізія Армії Крайової воювала проти українців. Волинські події – це «трагедія з обох сторін», а злочин взаємного людовбивства – спровокований поляками – шовіністами та Армією Крайовою – з метою продовження окупації українських земель, особливо Волині..
Микола ПОРОВСЬКИЙ
Особливо розкручується тема польсько-українського конфлікту на Волині 1943-45р., а фактично війни поляків проти українців, щоб продовжти 20-річну приналежність Волині до Польщі. Російська багаторічна пропаганда потрапила у багатьох головах поляків на "благодатний грунт" польського реваншизму і шовінізму .
Ось моя відповідь на звинувачення "польської сторони" о 7 пунктах Агнешці Штольдман:" "Шановна пані, я також хотів би відповісти на ваш коментар і вказати на вашу маніпуляцію або невігластво. Ваш коментар містить численні фактичні та логічні помилки, які спотворюють образ Волині та польсько-українських відносин.
Найважливіші з них включають: 1. Хибне збалансування: пацифікація українських сіл владою Другої Польської Республіки у 1930-х роках була репресіями та тортурами проти всіх українців, а не ОУН, це був терор проти українців, здійснюваний… державною владою Другої Польської Республіки. Геноцид проти українців у 1930-х роках, переселення понад 20 000 сімей польських поселенців на Волинь та повернення 150 000 гектарів української землі, відібраної в українців, та їхнє жорстоке поводження з українцями як з недолюдьми («кабанами») є ОДНІЄЮ з причин українсько-польського конфлікту 1943-47 років.
2. На Волині українсько-польський конфлікт НЕ був результатом спланованої акції, а спонтанної реакції українського населення на цілі, зазначені в пункті 1 та реакцією на дії командування Армії Крайової – наказ командира Армії Крайової Стефана Ровецького «Ґрота» від листопада 1941 року «Для запобігання можливому повстанню українців слід нейтралізувати всіх їхніх лідерів» (с. 46 праці Гжегожа Мотики «Польсько-український конфлікт»), а також польського терору – вбивства українців на Люблінщині, про що йдеться в історичній праці Гжегожа Мотики, с. 172, 3., «Дії керівництва ОУН-УПА в польсько-українському конфлікті» були відповіддю на польський терор та вбивства українців на Люблінщині (документи та дослідження (зокрема IPN, Мотика),
4. Симетризація провини: порівняння «взаємних чисток». Польський історик Семашко оцінює кількість польських жертв на Волині в 33 000 осіб (Мотика, розділ «Баланс жертв», с. 277) та встановлює імена 19 000 – кількість українських жертв польських дій – 15 000. Наведена вами цифра (приблизно 40 000–100 000 убитих) – брехня.
5. Волинь була і є українською: Волинь була частиною Київської Русі та Галицько-Волинського князівства. У 1943 році Волинь належала до Української РСР, але була окупована Німеччиною, як і Польща. Це незаперечно.
6. Війна не звільняє від відповідальності. Від відповідальності за геноцид, зокрема, не приховати того факту, що це не звільняє польську сторону – Армію Крайову – від відповідальності за геноцид - вбивства українців. Однак поляки всіма силами уникають відповідальності за вбивства українців, скоєні польською стороною.
7. Відбілювання Армії Крайової: твердження, що Армія Крайова воювала переважно проти німців / 27-ма дивізія Армії Крайової воювала проти українців. Волинські події – це «трагедія з обох сторін», а злочин взаємного людовбивства – спровокований поляками – шовіністами та Армією Крайовою – з метою продовження окупації українських земель, особливо Волині..
Микола ПОРОВСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |