«БАРІН! БАРІН ЄДЄТ!»
Класична сцена холопства з російських «крєпостніческіх» романів та повістей двохсотлітньої давнини. Конвульсії клінічного ординства: очільники держави дефілюють у регіон не як у свою чорнову робітню — а як заїжджі гості на середньовічні феодальні лови чи на вигул породистих жеребців. З килимом до лімузина чи трапа літака, вірнопідданицьким табуном холопствуючих, рядженими з хлібом-сіллю. З перекриттям вулиць і кавалькадою «членовозів». «БАРІН! БАРІН ЄДЄТ!» Якесь неотесане дуридло з відділу протоколу створило цей хамський ритуал азіатчини. За цією лакейською (чи як у Винниченка, «льокайською») логікою кожного ранку пан Льовочкін, для прикладу, мав би зустрічати свого патрона на виступках президентського палацу з хлібом-сіллю і поклонами, з челядничими транспарантами і біл-бордами: «Секретаріат Президента радий вітати на роботі...» (далі за текстом).
Але ж Тернопільщина, Полтавщина, Крим, Хутір Михайлівський, Хоружівка, Новоград-Волинський, Єнакієве — це робочий кабінет Президента, Прем’єра, спікера, всіх високих і не дуже урядових і близькоурядових чиновників. ЦЕ ЇХНЯ РОБІТНЯ, куди вони зобов’язані приїжджати, а коли треба — днювати і ночувати там на сухому пайку і сирій землі. Ми обираємо не небожителів, не месій, а чорноробів.
І якщо зволимо чорноробам ставати погоничами, месіями, небожителями — чого ж тоді киваємо на дзеркало? Чи на біл-борди.
Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
