Мова про телевізійне меню останніх тижнів, програми Новоріччя. Одразу зазначу, йтиметься не про ті десятки телеканали, встановлені на кабельне телебачення , як правило, навіть не запитуючи у нас, чи згодні ми на додаткові канали. І не про сотні каналів супутникового телебачення. А про звичайний телеефір, де на звичайну антену зараз в Чернігові можна приймають 14 каналів, а по області теж до такої ж кількості, залежно від районів. Тобто, про основні, найбільш масові телеканали країни.
Всі вони до свят щось готували, знімали, зарані все це рекламували . Тобто, підігрівали атмосферу очікування. А вийшло як завжди. На екранах знову була розтиражованість і повторюваність з року в рік одних і тих же облич. Враження, що телеекран вони обсіли міцно і надовго , й іншим туди не прорватися.
Якось я побув на звичайному концерті у своєму Куликівському районному будинку культури. І приємно вразило, як багато виступало молодих солістів з чудовими голосами. Подумалося : ну, чим вони гірші від багатьох «розкручених» на телеекранах ? А нічим, якщо говорити про здібності, Але хто їх «розкрутить», цих простих, талановитих хлопців і дівчат, за які гроші і знайомства ? Та що там про аматорів, коли не побачиш на тих каналах багатьох професійних молодих співаків з Чернігова, а так само й з інших регіонів. І, нарешті, навіть чимало митців загальноукраїнського рівня «непрохідні» на телеекран. Чи часто ви побачите там, наприклад, ту ж нашу землячку Жанну Боднарук ? Або Василя Зінкевича, Ірину Шинкарук, гурти «Кому вниз», «Плач Єремії» чи з найновіших -- «Тік»? Названо лише декого, далеко-далеко не всіх, хто міг би значно частіше бути в нашому перепроданному й перекупленному телеефірі.
А хто ж миготить натомість ? Залишмо в спокої деяких зірок, котрі і на сьомому і навіть на восьмому десяткові літ все стрибають по сцені. Люди це дійсно талановиті, просто не можуть зупинитися. Що ж, у кожного свої поняття. Не всі ж можуть, як геніальний Муслім Магомаєв, що недавно пішов з життя. Він і прожив всього 66 років, причому, з великої естради пішов років з 20 тому, в розквіті таланту, сказавши, що нехай він зостанеться у спогадах мільйонів людей саме таким.
Але декого доведеться назвати. Чи не занадто багато їх у нас на екранах, притому, що чимало з них (далеко не всі !) дійсно талановиті люди. Максим Галкін, Микола Басков, Таїсія Повалій, Надєжда Бабкіна, Лев Лєщенко, Володимир Вінокур, Юрій Гальцев, Олена Воробей, Євген Петросян і його дружина Олена Степаненко, Михайло Задорнов, звичайно ж, Філіп Кіркоров, «Нові руські бабки». А ще—ну як же без цього—всюдисуща Вєрка Сердючка. Стосовнго останнього явища, стало модним говорити , який талановитий Андрій Данилко, забуваючи, яким саме образом він трясе нас уже друге десятиліття. А ще ж нескінченні «Блєстящіє»,«Арктики», «Армії», «Віагри» та інші «співаючі труси», як віднедавна називають цю нахраписту сексуалізацію естради.
Окремо варто сказати про гумор. Від нього вже не смішно, а нудить, настільки нас ним перенаситили і настільки він убогий. Коли одночасно (!) по кількох каналах читає щось політизоване з папірця незмінний Михайло Задорнов, то стає сумно. Політизація звичайного гумору, не кажучи вже про сатиру, досягла апогею. Саме через це деградував популярний колись КВН (чи Клуб веселих і кмітливих). Написані штатними політичними гуморописцями тексти «не витягують» навіть при талановитості виконавців. Яскравий приклад – «95-й квартал». Власне, він і починався з популярної української команди КВК, а нині розрісся в солідну російську фірму шоу-бізнесу. Одним з власників її і лідером «Кварталу» є, безумовно, дуже талановитий шоумен, наш земляк Володимир Зеленський. Так от, в новорічний вечір, в найтепліші, найкращі години перед самим Новим роком, один з головних наших телеканалів віддав кількагодинний ефір під «Квартал». Начебто, й смішно, дотепно, часом гостро. Але мені чомусь стало так сумно і подумалося : ну, невже хоч у новорічну ніч, у ці найтепліші години не можна було позбавити нас від цієї політичної колотнечі, якої нам під зав`язку вистачало протягом року ? Невже навіть у цю пору ми не можемо відпочити від відомих і водночас набридлих за рік прізвищ ?
Не хочеться довго зупинятися на ще одній темі, хоча б через те, що вона дуже делікатна—це національна тема, і через те, що вже вкотре торочимо про одне й те ж. Але істини ради, треба знову згадати про мало не повну окупацію наших основних телеканалів російським шоу-бізнесом. При тому, що більшість цього бізнесу – українського походження. Імена й цілі гурти можете легко назвати самі. Саме вони заполонили український телеефір, де товчуться, схоже, навіть більше, ніж у самій Росії. Як і суто російські співаки й гумористи, які тут більше, ніж у себе вдома. До того ж, декотрим з них наша влада щедро роздає почесні звання заслужених і народних. А вони, співаючи навіть італійською чи іспанською, ніяк не спроможуться вивчити близьку українську. Сказане не стосується хіба що Олександра Малініна, який записав уже два чудові альбоми українських пісень. До речі, його теж побачиш на екрані набагато рідше, ніж багатьох «розкручених»,
Тут йшлося про шоу-бізнес, який нічого особливого не показав у свята. Не краще й щодо кіно. Вкотре порадували хіба що добрі старі фільми, особливо кінокомедії, від невмирущої «Іронії долі» до «Гусарської балади» чи «Джентльменів удачі». Натомість, як і у несвяткову пору, миготіли по екранах безликі американські «комедії», якісь невиразні серіали.
Ну, а що ж все-таки було на телеекрані справжнього, святкового ? Було й таке. Але не в культурологічній сфері, про яку ці замітки, а скоріше в тому, що називають пізнавальним. Йдеться про телеподорожі країнами світу, розповіді про свята, звичаї, обряди різних країн і народів. На цьому гарно спеціалізується телеканал «Тоніс», є такі передачі й по інших каналах. Так що подивитися щось була можливість, А взагалі, може, вірно дехто каже, що найкраща телепередача –це гарна книга, а також каток і лижі. Особливо враховуючи, що, на відміну від телебачення, погода порадувала справжніми новорічними деньками.
Петро АНТОНЕНКО.