Оксамитово загуде джміль...
… Над свіжою могилою рясно цвіте стара вишня — осипає білі пелюстки, встеляє землю, прикрашає останній прихисток Майстра Слова — Степана Колесника в селі Озера Гостомельської ОТГ…
Сотні журналістів вчилися у нього вмінню малювати словом, помічаючи деталі. Оті, особливі, на яких будується Текст. Публіцист, письменник, лауреат Шевченківської премії, доцент…
Сподівалась, вулиці села Озера не здатні будуть вмістити випускників, які прийдуть провести Вчителя… … Тих, що прийшли, можна було порахувати на пальцях…
… Теплі спогади з усмішками, а то й сміхом на вустах, історії з життя Майстра і вдячність за науку…
Мені здавалося, що ось-ось над вишнями має оксамитово загусти джміль — душа Степана Павловича полинула у засвіти…
Юлія НЕСТЕРЯК
Для багатьох журналістів він став справді ДУХОВНИМ БАТЬКОМ, взірцем чесної і талановитої журналістської справи! Людиною високої честі, моралі, справедливості і сміливості.
...Розумію, панове журналісти, колеги, хто мав честь навчатись у Степана Павловича, що ви всі люди ну вже дуже зайняті, у вас багато турбот, ви готуєте черговий викривальний матеріал, чи ставите крапку в геніальному нарисі, вам ніколи вгору глянути, але повірте, що його син Артем, його родичі та найближчі знайомі, кілька його учнів по журфаку Київського універу - всього, як це не прикро звучить, кілька, друзі-колеги з його Вінничини зробили все можливе, аби прощання з журналістом №1, непересічним і талановитим викладачем пройшло достойно. І саме так це було!
Водночас прошу не турбуватись і не перейматись дуже заклопотаних панів та панянок з Інституту журналістики Київського універу, з Національної спілки журналістів і з Національної - чи як вона там називається, Спілки письменників. Все теж пройшло на достойному рівні. Але без вас.
Принагідно хочеться нагадати всім цим заколопотаним по самі вуха панам та панянкам, що сьогодні у Озерах хоронили не просто журналіста №1 в Україні, а ще й, на хвилиночку, лауреата Шевченківської премії!!!
Принагідно передайте і ректору нашого Київського універу, що прощання з викладачем його вузу, знов-таки лауреатом однієї з найвищих державних нагород - Шевченківської премії, пройшло добре. Без вас.
...Повірте, ми збережемо про Степана Павловича світлу пам'ять. Це наш моральний обов'язок і вдячніть непересічній людині, мудрому викладачу і наставнику, просто класній людині!
Так буде...
Ми не прощаємося із Степаном Павловичем. Він з нами. Він просто перейшов в інші світи...
Анатолій ГАРКУША
Сотні журналістів вчилися у нього вмінню малювати словом, помічаючи деталі. Оті, особливі, на яких будується Текст. Публіцист, письменник, лауреат Шевченківської премії, доцент…
Сподівалась, вулиці села Озера не здатні будуть вмістити випускників, які прийдуть провести Вчителя… … Тих, що прийшли, можна було порахувати на пальцях…
… Теплі спогади з усмішками, а то й сміхом на вустах, історії з життя Майстра і вдячність за науку…
Мені здавалося, що ось-ось над вишнями має оксамитово загусти джміль — душа Степана Павловича полинула у засвіти…
Юлія НЕСТЕРЯК
Для багатьох журналістів він став справді ДУХОВНИМ БАТЬКОМ, взірцем чесної і талановитої журналістської справи! Людиною високої честі, моралі, справедливості і сміливості.
...Розумію, панове журналісти, колеги, хто мав честь навчатись у Степана Павловича, що ви всі люди ну вже дуже зайняті, у вас багато турбот, ви готуєте черговий викривальний матеріал, чи ставите крапку в геніальному нарисі, вам ніколи вгору глянути, але повірте, що його син Артем, його родичі та найближчі знайомі, кілька його учнів по журфаку Київського універу - всього, як це не прикро звучить, кілька, друзі-колеги з його Вінничини зробили все можливе, аби прощання з журналістом №1, непересічним і талановитим викладачем пройшло достойно. І саме так це було!
Водночас прошу не турбуватись і не перейматись дуже заклопотаних панів та панянок з Інституту журналістики Київського універу, з Національної спілки журналістів і з Національної - чи як вона там називається, Спілки письменників. Все теж пройшло на достойному рівні. Але без вас.
Принагідно хочеться нагадати всім цим заколопотаним по самі вуха панам та панянкам, що сьогодні у Озерах хоронили не просто журналіста №1 в Україні, а ще й, на хвилиночку, лауреата Шевченківської премії!!!
Принагідно передайте і ректору нашого Київського універу, що прощання з викладачем його вузу, знов-таки лауреатом однієї з найвищих державних нагород - Шевченківської премії, пройшло добре. Без вас.
...Повірте, ми збережемо про Степана Павловича світлу пам'ять. Це наш моральний обов'язок і вдячніть непересічній людині, мудрому викладачу і наставнику, просто класній людині!
Так буде...
Ми не прощаємося із Степаном Павловичем. Він з нами. Він просто перейшов в інші світи...
Анатолій ГАРКУША
| Читайте також |
| Коментарі (0) |