— Вам у районі вдалося зберегти мережу сільських медичних закладів?

— Так. Усі сільські медичні амбулаторії знаходяться в більш-менш нормальних приміщеннях. Чотири з них забезпечені автотранспортом. За рахунок програм Міністерства охорони здоров’я останніми роками закуплено немало нового обладнання. Розвиваємо й сімейну медицину.

— Найголовніші проблеми, мабуть, пов’язані з демографією?

— Звичайно. А також так звані соціальні хвороби, які безпосередньо впливають на демографію. На жаль, як і по всій області, приріст населення у нас також негативний. Крім високої, порівняно з народжуваністю, смертності, у нас ще й чимала міграція, відплив населення, особливо сільського, з району. Причому працездатного населення, молоді.

Дуже турбує, як і скрізь по Україні, ріст захворювань на туберкульоз. Проводимо масове флюорографічне обстеження населення, щоб виявити хворобу на ранній стадії.

— Ви, як терапевт за фахом, чим можете пояснити такий загрозливий спалах туберкульозу по Україні?

— Не дивлячись на всі заходи, які були вжиті у 70 —80-их роках, ліквідувати хворобу повністю не вдалося. У середині 90-их захворюваність (тобто фіксація нових хворих) перейшла епідеміологічний поріг — 50 осіб на 100 тисяч населення на рік. На сьогодні по області ця цифра вже перевищує 80, у нас трохи менше. В чому проблема? В тому, щоб швидко діагностувати людину й направити на лікування до тубдиспансеру. Але якраз серед тих, хто захворів, чималий прошарок соціально неблагополучних людей. Вони або не доліковуються, або не слідкують за дотриманням режиму хворого. І тоді бактерія хвороби переходить у таку затяжну форму, яку взагалі дуже важко вилікувати. У ті ж 90-ті роки сталося певне зниження життєвого рівня людей. А натомість не було приділено належної уваги фтізіатричній службі, що бореться з туберкульозом. Не виділялося належно коштів для закупівлі комплекту медпрепаратів — а одним-двома видами ліків цієї хвороби не вилікуєш. От і наслідки.

— Наскільки масово ви проводите обстеження, щоб запобігти туберкульозу? Ту ж флюорографію?

— У нас є цифра: відсоток обстежених до тих, що підлягають обстеженню. А підлягають практично всі дорослі жителі району. У нас обстежено 646 осіб на тисячу цього контингенту, тобто дві третини. Це немало.
— Ще про одну соціальну хворобу — алкоголізм.

— Я б акцентував не просто на кількості випитого спиртного, а насамперед на тому, що люди вживають дуже неякісний алкоголь. У нас торік померло 8 здорових молодих мужчин виключно через отруєння неякісними алкогольними напоями. Ведеться якась боротьба з цим, виявляють, вилучають різні фальсифікати, але, на жаль, це робиться ще недостатньо.

Особливо небезпечно, коли людина вживає такий фальсифікований алкоголь нехай навіть малими дозами, але часто. Тоді може статися ураження серця, так звана алкогольна кардіоміопатія. У нас торік від цієї хвороби померло 26 осіб. Це більше, ніж померло просто хронічних алкоголіків, тих, що з розкладеною від спиртного печінкою.

— Чи дійшла вже до сільської глибинки така біда, як наркоманія?

— На жаль, ми йшли з цим у ногу. У нас рівень наркоманії зріс ще в кінці 90-их, у деяких районах різко зростає зараз. Що стосується СНІДу, то тут також наркомани зробили свою чорну справу — заразилися самі й заразили інших. Зараз ситуація дещо стабілізувалася. Ми регулярно проводимо анонімні обстеження на ВІЛ-інфекцію всіх бажаючих.

— Які масштаби обстеження?

— Торік обстежили 1780 осіб.

— Це немало. І скільки з них виявлено заражених інфекцією?

— 30 осіб. Це теж немало.

— Як з екологічною ситуацією?

— Щодо радіоактивного забруднення, то в районі великого рівня не виявлено. Нема також великих підприємств, що забруднювали б атмосферу. У нас одна з найчистіших річок України – Снов. Щодо проблем із можливим забрудненням міндобривами чи отрутохімікатами, то поки що санітарні служби тримають це під контролем.

Спілкувався Петро АНТОНЕНКО.[r]