…Хлопця роздягли догола, силоміць змусили стати в позицію літери «Г» (зігнутись) і грудьми притулитися до столу. Як тільки молодик вчиняв найменший спротив – отримував удари по гомілках і ступнях гумовою палицею. Позаду нього стояв міліцейський здоровань (прізвища редакції відомі) і розводив ноги хлопця своїми ногами і палицею… Від сильної пекучої дії стручкового червоного перцю, який знаходився в анальному отворі, хлопець майже непритомнів. Загострилась виразка шлунка…

Так вибивають
«докази»

— Дві години я ще тримався, бо мені нічого було говорити, — розповідає мені один з «учасників злочинної групи Янчевського» — фігуранта «браконьєрської справи» Щорської міліції, — оскільки я звечора ліг вдома спати і ніде не був уночі, а від мене вимагали підписати якісь папери, що я начебто займався браконьєрством... А потім, коли я вже терпіти не міг, бо страшенний біль пронизував усе тіло, ще й загострилась від міліцейських дій виразка шлунка, — був готовий підписати що завгодно, аби не мучили та відпустили скоріше... Хоча спочатку спробував було сказати їм, що я зніму побої і будете за це відповідати, на що один з міліціонерів мені відповів: «Ми зробимо так, що слідів від побоїв на тобі не буде…».
І він, як і інший молодий хлопчина, підписали все, що бажали їхні мучителі в міліцейських мундирах…

Тривожний симптом

У «Сіверщині» у статті «Збройні пригоди у Щорсі» була викладена абсолютно життєва ситуація, заручником якої стали деякі мешканці села Нові Боровичі Щорського району та самого райцентру. Мешканець Щорса Микола Янчевський приїхав у село до свого давнього знайомого Андрія Третяка, щоб купити у нього картоплі. Але селянин, аби автобусом не везти до міліції знайдений напередодні в чиємусь човні збройний трофей, запропонував Миколі відвезти зброю до себе автомашиною, щоб наступного дня здати знайдене правоохоронцям. Андрій Третяк і приїхав, але він не знав, що напередодні приїзду, ввечері, Янчевського затримала міліція, а на ранок в його помешканні був проведений обшук…

Стосовно публікації прокуратура до редакції надіслала… спростування.

Останнім часом побільшало типових паперів від цієї поважної установи. Чи, бува, не повірити тим працівникам різних прокуратур, які повідомляють редакції, що нібито головний прокурор області заборонив їм спілкуватися з журналістами «Сіверщини»? Дивно все це ще й тому, що останнім часом навіщось прокуратура зайняла однотипну позицію з чудернацького захисту прав людини. Адже прокурорські органи повинні не тільки підтримувати державне обвинувачення, а й бути на сторожі прав та законних інтересів усіх громадян незалежно від статі, статусу, поглядів та переконань…

У документі, який надійшов до редакції, настільки юридично все викривлено до неможливості «по суті фактів», що складається враження, буцімто його писав школяр, який щойно перегорнув першу сторінку «Основ правознавства».

І коли в редакції отримали вимогу обласного прокурора пана Василевського щодо обов’язкового опублікування спростування публікації «Збройні пригоди у Щорсі», ми, чесно кажучи, здивувалися.
Видається, що в прокуратурі не те що не вивчали нашої публікації, а не дуже уважно і читали.
Обласний прокурор домагається, аби ми заперечили те, про що самі ж і писали. Та факти, які ми отримали в процесі підготовки публікації, — річ уперта, а отже — треба мати велику дурість, щоб друкувати подібні спростування.

Прокуратура спростовує неспростоване

На відміну від прокурорів, ми не вирізняємо наших українських громадян на категорії і вважаємо: якщо в діях особи містяться ознаки злочину або будь-якого іншого правопорушення, вона повинна відповідати. Але те, що відбулося тоді у Щорсі, вкрай виходить за рамки правового поля. Та прокуратура, на жаль, все це розуміє по-своєму. «Імовірно, — пише обласний прокурор Василевський до редакції, — що метою неправдивого подання фактів було сприяння тому, аби пом’якшити становище одного з героїв статті, притягнутого до передбаченої законом відповідальності». Якщо зважити на те, що один із працівників районної прокуратури після публікації запитав у Янчевського про те, скільки він буцімто заплатив редакції газети, то здогадатись, що хотіли саме цим сказати у своєму спростуванні, неважко. У кожного — свої виміри моралі…

Як не прикро, кричущі факти порушень прав людини видно, як на долоні, протягом усієї подальшої кримінальної епопеї від моменту затримання Миколи Янчевського. І якщо такі дії прикривають у прокуратурі, то це подвійна ганьба взагалі для прокурорської системи.

У своєму спростуванні прокуратура неправдиво стверджує, що при затриманні Янчевського були дотримані всі процесуальні норми, і навмисно хибно, м’яко кажучи, запевняє, що працівники міліції знаходились тоді у формі та й ще були одягнуті у відбиваючий світло жилет (дії відбувалися опівночі). А ще начебто затриманий почав лаятись і відштовхував працівників міліції. Свідки, які несподівано опинились у тій ситуації, говорять про протилежне. Не випадково після засідання суду у прокурорському кабінеті кілька годин обробляли свідка, який стверджував не на користь прокурорів і міліціонерів. А працівник міліції, на дії якого скаржився сам Микола Янчевський до районної прокуратури, допитував тут, у цій же прокуратурі, хлопця, що був свідком вечірньої події.

«Мене ще й залякували, — каже сам свідок у розмові зі мною, — що проти мене може бути порушена кримінальна справа через те, що я все тоді бачив і не заявив про це до міліції».

Ми готові надати факти за всіма «аргументованими» прокуратурою «доказами», зібрані й встановлені нами під час журналістського розслідування. Але, економлячи газетну площу, все це, мабуть, доведеться використовувати вже у судовій інстанції, якщо прокуратура виявить бажання туди звернутися. Ми готові.

Прокурорські
парадокси

У самому спростуванні прокурор «чомусь» не тільки сам підтверджує багато фактів, які зазначалися і в самій публікації, а ще більше їх додає. «Згідно з актом судово-медичного дослідження, — йдеться, наприклад, у прокурорському листі до редакції, — у Янчевського М.І. були тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ (закрита черепно-мозкова травма – редакція), струсу головного мозку, саден скроневих ділянок голови та обох колінних суглобів, котрі могли виникнути від дії тупих предметів, у тому числі і ударів. Розтягнення зв’язок обох променево-зап’ясткових суглобів могло виникнути від застосування наручників…». І це все, як вказує сам прокурор, «Янчевський отримав під час правомірного застосування працівниками міліції заходів фізичного впливу». Свідки, які бачили, що саме тоді відбувалося під час затримання, підтверджують, що сам Янчевський будь-яких дій проти міліціонерів не вчиняв. Його силоміць витягли з машини і примусово кинули на дорогу, а потім, коли той хотів підвестися і сказати, що задихається (Янчевський має цілий „букет” хвороб, інвалід другої групи), його ще вдарили цівкою автомата по голові...

У своєму спростуванні прокуратура також підтвердила, що працівник міліції Щорського райвідділу притягнутий до дисциплінарної відповідальності (отримав сувору догану) за факт підробки пояснення від імені Третяка А.І. – мешканця села Нові Боровичі, в якого Янчевський купляв картоплю і який передав останньому знайдені в човні мисливські рушниці. Тож дивно, що саме хотіла спростовувати прокуратура, якщо вона у своєму листі до редакції половину сторінки відвела для опису підробки документа.
Більше того, якби по-справжньому (реально) прокуратура захотіла побачити, з якого боку є правопорушення, то вона, як кажуть, неозброєним оком угледіла б у діях «підпорядкованих» їй правоохоронців безліч юридичних «тавтологій». Наприклад (ще раз спеціально для прокуратури), в міліцейському протоколі № 000001 від 08.11.2007 року (дивно, що під номером першим документ пишеться аж в одинадцятому місяці) зазначаються прізвища свідків, які начебто знаходилися в садибі Янчевського під час здійснення процесуальної дії з вилучення мисливської гладкоствольної зброї та набоїв. Я зустрівся з цими особами, які вкрай обурені тим, що їхні дані є в цьому протоколі, бо, як запевняють вони, ніколи не були свідками за подібних обставин, про що і написали мені при зустрічі.

Прокуратура – державний орган, який би мав забезпечувати законність, захист прав і законних інтересів громадян. Саме тому дивним є направлення до редакції спростування після кількох рішень районних судів не на користь прокуратури та міліції. Адже хто як не прокурори повинні знати, що рішення судів вищі за будь-які тлумачення, навіть і обласних прокурорів? Прокуратура повинна б, за нормальною логікою, навпаки, порушити кримінальну справу проти самих працівників міліції, які вдалися до таких неправомірних дій не тільки проти Янчевського…

Хитросплетіння

Після того, як стали відомі деякі факти фізичного мордування кількох осіб міліціонерами Щорського райвідділу, прокуратурі треба було б вжити заходів щодо встановлення причин та умов такої протиправної діяльності та характеру самих дій. Але, напевно, прокуратура знову «перевірить» та відповість, що факти не встановлені…

Ми записали на диктофон показання деяких затриманих осіб, котрі розповідають про те, як вони після двогодинних катувань у стінах районної міліції мусили давати свідчення проти самого Янчевського.
У подібній до цієї ситуації прокуратура часто відписує, що вина тих чи інших осіб не доведена, не встановлена. Їй, мабуть, замало свідчень потерпілих, яких міліція примусово зробила злочинцями, а також тих доказів, які можна б отримати шляхом деяких процесуальних дій, наприклад очна ставка тощо… Напевно, прокуратура чекатиме, коли до неї прийдуть самі працівники правоохоронних органів та скажуть, що вони вдалися до недозволених методів…

Нещодавно до редакції завітав один хлопець, котрий обурювався: «Мої батьки живуть у Щорсі і знають, що Янчевський — браконьєр: незаконними методами ловить рибу, а ви зробили з нього національного героя». — «Затримання цієї людини і подальше поводження з нею, з іншими особами, — кажу я йому, — свідчить про те, що правоохоронці діяли незаконними методами і допустили стільки ляпсусів, що мовчати не можна, незалежно від того, чим ця людина займалась. Якщо в її діях були ознаки злочину, треба було все робити як слід, згідно із законними нормами, а не так, як декому заманеться». – «І правильно зробили, що не церемонились!» — сказав молодик. — «А якби з твоїм батьком так обійшлись – розбили голову, завдали кілька інших тілесних ушкоджень, а тобі, припустимо, перець встромляли в анус, як деяким свідкам, то яка була б твоя позиція?» — «А я і не подумав про це якось…», — відповів мені молодик.

Сергій КОРДИК.[r][c][/c]