Змоскалена інтелігенція
По-московському, по-українському, по-, по-, по-...
Набридли ці виправлення: московською, українською і тд. Удавані пуристи!
Читаємо Бориса Грінченка. Неперевершений знавець української мови. Дихав на повні груди. По-українськи. А не лише українською.
"Інтелігенція вся у нас змоскалена. Вчиться вона по-московському, читає по-московському, завсігди говорить сама і завсігди чує круг себе мову тільки московську...
Пишучи помосковському, ми побільшуємо московську літературу — отже, побільшуємо силу тим людям, які намагаються відняти в нас нашу національність; бо, пишучи по-московському, ми спиняємо нашу літературу, не виробляючи нашої мови; бо, пишучи по-московському наукові речі, ми саме тим даємо змогу казати, що української науки нема і не може бути, а через те всякі спроби в сьому напрямку є річ непотрібна і заборони варта. Нам можуть казати: гляньте, он усі ваші вчені люди, ваші Костомарови, Потебні, писали і пишуть по-московському — значить, інакше й бути не може. Еге, ми певні, що не віднято б у нас тепер цензурними заборонами українську науку, якби наші вчені люди аж із самого початку почали писати не по-московському, а по-українському. Коли вони сього не зробили, то тим дали нашим антагоністам до рук зайвий шанс у борні, і одвічальність за се мусить лежати на них".
Борис ГРІНЧЕНКО. "ЛИСТИ З УКРАЇНИ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ"
(1892-1893 рр.)
http://litopys.org.ua/drag/drag204.htm
Ростислав МАРТИНЮК
Набридли ці виправлення: московською, українською і тд. Удавані пуристи!
Читаємо Бориса Грінченка. Неперевершений знавець української мови. Дихав на повні груди. По-українськи. А не лише українською.
"Інтелігенція вся у нас змоскалена. Вчиться вона по-московському, читає по-московському, завсігди говорить сама і завсігди чує круг себе мову тільки московську...
Пишучи помосковському, ми побільшуємо московську літературу — отже, побільшуємо силу тим людям, які намагаються відняти в нас нашу національність; бо, пишучи по-московському, ми спиняємо нашу літературу, не виробляючи нашої мови; бо, пишучи по-московському наукові речі, ми саме тим даємо змогу казати, що української науки нема і не може бути, а через те всякі спроби в сьому напрямку є річ непотрібна і заборони варта. Нам можуть казати: гляньте, он усі ваші вчені люди, ваші Костомарови, Потебні, писали і пишуть по-московському — значить, інакше й бути не може. Еге, ми певні, що не віднято б у нас тепер цензурними заборонами українську науку, якби наші вчені люди аж із самого початку почали писати не по-московському, а по-українському. Коли вони сього не зробили, то тим дали нашим антагоністам до рук зайвий шанс у борні, і одвічальність за се мусить лежати на них".
Борис ГРІНЧЕНКО. "ЛИСТИ З УКРАЇНИ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ"
(1892-1893 рр.)
http://litopys.org.ua/drag/drag204.htm
Ростислав МАРТИНЮК
Читайте також |
Коментарі (0) |