Зброя в мішку картоплі

Нещодавно знайомий чоловік їхав на тимчасово окуповану територію Донеччини. "Мета візиту?" - автоматично запитав один із українських силовиків на КПВВ. "Визволення!" - посміхнувшись, відповів подорожній. Військові оцінили такий настрій. "А це, мабуть, зброя?" - показав один із них на мішок картоплі у багажнику автомобіля. "Вгадали, - не забарився той із відповіддю. - Але дуже секретна зброя..."

А коли нарешті(!) безперешкодно(!!!!!!!!!!) проминув(!!!) вже й пункт пропуску на території окупаційної адміністрації(!!!), полегшено зітхнув. Адже під лантухами з овочами, чоловік провіз трохи українських газет і книжок для своїх "нормальних" земляків. Отож у жарті про "секретну зброю" була тільки доля жарту. І саме тому за перевезення друкованої продукції української "хунти" проросійські "дири" нещадно карають "ідеологічних диверсантів". Бо ті ж свіжі газети і книжки, за якими скучили дуже люди, бодай трохи наближають визволення з-під "руського міра". Принаймні, визволення людських душ. Отих душ земляків, які вже кілька років поневіряються не просто у полоні, а у потворному пропагандистському концтаборі найжорстокішого режиму...

Так. Українське слово чекають і читають мешканці Донецька, Макіївки, Єнакієвого, Горлівки, Дебальцевого. Тому завдяки знайомим періодично передаю по той бік лінії розмежування свої книжки для наймолодших читачів. От і недавно кілька малих українців знову отримали такий подарунок. Ніби гора з одного плеча. Бо на другому висить чергова посилка, яка ще в дорозі.

...І нехай хтось спробує заперечити, що "кур'єр", який віз газети книги, нітрохи не жартував, чесно відповідаючи на запитання про мету: "Визволення".

Павло КУЩ

На знімку: Рядки із класичного і дуже актуального нагадування від Володимира Сосюри подорожнім на КПВВ "Гнутове", які прямують "туди" і "звідти".