Загибілий колгоспний сад

Поміж хирлячок засохлих гілок, серед яблунь облізлих, бездоглядних (вони нагадують жінок, яких ніхто і давно вже не любить), буйно розжовтилися пижмо та козельці., деінде навіть сором'язиться заячий холодок. Але цвітущого підмареника уже не було, лишень сприкрілий, сірий.

Уже тут нагадки згасаючого літа зачаїлися, щоб невзабарі вип'ястися перед очі посірілого від негоди неба. Хоча за календарем ще б могло пахнути все і напинатися. Так і було б, якби сад важнів бокатими яблуками з торохтючими від дозрілості насінинами, якби цідив час, відмірюючи його гупанням стиглих яблук... Але його покинули люди.

На фото - не сад, бо нехо його соромити, він не винен. Поруч - соняшники. Але й вони знишкли, похилилися - похмурий день.

Василь ЧЕПУРНИЙ