З Прилук ... російською

Інтернет-сайт інтернет-магазину гласить: «Знижка на кеди 50%!». Відкриваю. Сайт російською мовою. Української версії не знайшла. Зітхаю. Заповнюю форму. Надсилаю. Вискакує повідомлення, мовляв, «с вамі свяжуцца». Через деякий час лунає телефонний дзвінок.

Добрий дзєнь! Кєди заказивалі? – дівочий голос.
- Доброго дня. Так, замовляла, - відповідаю і сподіваюся, що дівчина перейде зі мною на українську.
- Давайцє утачнім даниє.

Зітхаю. «Так, буду, як усі: купі українців пофіг, як з ними розмовляють - і мені пофіг. Купа українців не звертає увагу - і я не звертаю увагу. Купа українців мовчить - і я змовчу. Може це магазин під донецьком чи луганськом», - втімяшую собі всяку єрунду. Уточнюємо дані.

- Заказ вам атправят завтра.
- Підкажіть, будь ласка, звідки буде йти замовлення, щоб я розуміла, скільки це днів.

- С Прілук.
- Тобто, ви сказали, ПРИ-ЛУ-КИ?!- не витримую я.

- Да, Прілукі, а штоа?
- А чому це ви зі мною з ПРИЛУК, яка чудова назва (!), розмовляєте російською мовою?!
- Ну ми у сєбя мєжду сабой розмовляємо українською, але працюємо російською. Справа в тому що замовники у нас 90% російською розмовляють, то політика сайту – російською.
- То не 90% російськомовних у вас замовляють, то вам відповідають російською толерантні (аж тошнить) українці, бо ви починаєте в трубці своє «добрий дєнь» російською.

- А шо, нізя?
- Та це зрадництво якесь. У нас на сході війна, а ви російську пропагуєте.

- Ми поза політикою.
- Серйозно? Там наших хлопців убивають, а ви в цей час поза політикою. Дуже зручно влаштувалися, поза політикою. Якби в нас усі розмовляли українською, не було б куди пут*ну приходити. Поза політикою, кажете? Та ні, ви якраз в політиці. І ви підтримуєте пут*нську політику…

Ще одне маладоє плємя… ЩО повинно статися, щоб у довбешку таких українців прийшло усвідомлення? Я знаю, що. Не треба чекати ніякого усвідомлення, потрібна державна політика. Оце загнула…

Лариса НІЦОЙ