З читацького щоденника провінціала: Євген Сверстюк
Він був мудрим чоловіком і багато його писань можна розбирати на філософські цитати. Як, ось: "Коли нема чистих, то нечисть узаконюється. Напівправда не зізнається, що вона напівбрехня. Напівлюбов думає, що вона не є байдужістю. А солодкі слова про свій дім і свій край самоусвідомлюються людиною, як патріотизм".
Чи оце: "В епоху свободи і плюралізму паразитичні паростки і бур'яни культивуються на основі "демократичної рівности".
Коли мій опонент Володимир Базилевський написав антиукраїнський "Холодний душ історії", то Сверстюк назвав це слизотою. А свою статтю - "Холодний душ гістерії"...
Або ж мимохідь викрив довгоширений міф: "Брехливість совєтської пропаганди не знала меж. Довірливість західньої інтелігенції до большевицьких трюків була інфантильною. Совєти показали на Нюрнберзькому процесі шматки мила, нібито виготовлені нацистами з людських тіл, і це ввійшло у вердикт трибуналу. Це шокувало світ більше, ніж масові страти. Але у 1990 році співробітники Ізраїльського центру "Яд Вашем" довели: абревіатура RIFна мильних брусках означала не Reine judische Fet, яук розшифровували большевицькі пропагандисти, а назву фірми звичайного мила". Цікаво: сіоністи не дочиталися чи автор рано помер, щоб об'явити його антисемітом? 🙂
... Щоправда, Сверстюк часто впадав у проповідництво - менторське і тому занудне. Його пошук Абсолюту, слідування вибудуваного ним Принципу вели його не тільки до дивних претензій (як- то: чому його книжку не обговорили усіх осередках Руху?), але й до хибного слідування, скажімо, в УАПЦ Мефодія Кудрякова, який, зрештою, розгромив Сверстюкову газету "Наша віра"...
А ще він захищає ... Солженіцина від звинувачень у співпраці з КГБ (у цьому його, зокрема, звинувачував Левко Лук'яненко, посилаючись на свідчення політв'язнів). Сверстюк не погоджується з імперською настановою Солженіцина в того статті "Как нам обустроить Россию?". Але з якихось дивних постулатів благородно - як йому здається - захищає Солженіцина. Що ж, благородство шкідливе для нації, якщо воно застосоване до ще не подоланого ворога. А тут ворог не подоланий і зветься він російським імперіалізмом.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Чи оце: "В епоху свободи і плюралізму паразитичні паростки і бур'яни культивуються на основі "демократичної рівности".
Коли мій опонент Володимир Базилевський написав антиукраїнський "Холодний душ історії", то Сверстюк назвав це слизотою. А свою статтю - "Холодний душ гістерії"...
Або ж мимохідь викрив довгоширений міф: "Брехливість совєтської пропаганди не знала меж. Довірливість західньої інтелігенції до большевицьких трюків була інфантильною. Совєти показали на Нюрнберзькому процесі шматки мила, нібито виготовлені нацистами з людських тіл, і це ввійшло у вердикт трибуналу. Це шокувало світ більше, ніж масові страти. Але у 1990 році співробітники Ізраїльського центру "Яд Вашем" довели: абревіатура RIFна мильних брусках означала не Reine judische Fet, яук розшифровували большевицькі пропагандисти, а назву фірми звичайного мила". Цікаво: сіоністи не дочиталися чи автор рано помер, щоб об'явити його антисемітом? 🙂
... Щоправда, Сверстюк часто впадав у проповідництво - менторське і тому занудне. Його пошук Абсолюту, слідування вибудуваного ним Принципу вели його не тільки до дивних претензій (як- то: чому його книжку не обговорили усіх осередках Руху?), але й до хибного слідування, скажімо, в УАПЦ Мефодія Кудрякова, який, зрештою, розгромив Сверстюкову газету "Наша віра"...
А ще він захищає ... Солженіцина від звинувачень у співпраці з КГБ (у цьому його, зокрема, звинувачував Левко Лук'яненко, посилаючись на свідчення політв'язнів). Сверстюк не погоджується з імперською настановою Солженіцина в того статті "Как нам обустроить Россию?". Але з якихось дивних постулатів благородно - як йому здається - захищає Солженіцина. Що ж, благородство шкідливе для нації, якщо воно застосоване до ще не подоланого ворога. А тут ворог не подоланий і зветься він російським імперіалізмом.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |