Гойдалка

Сьогодні у дворі побачила чоловіка років шістдесяти, який уже біля години возився біля старої дитячої гойдалки. Спочатку зчищав іржу, потім щось підкручував, далі відкрив банку фарби й почав акуратно фарбувати метал. Ніяких працівників поруч не було. Просто чоловік у старій футболці, пензлик, банка фарби й шматок картону під ногами.
Я проходила там ще раз трохи пізніше - він усе ще працював.

І саме тоді до нього підійшли двоє підлітків. Я вже подумала, що зараз почнуть сваритись. А один питає:
"Дядьку, а ще пензлик є?".
Чоловік спочатку навіть не зрозумів. Хлопці сказали, що можуть допомогти. Він дістав ще два старі пензлі, показав, де вже пофарбовано, і за кілька хвилин вони втрьох працювали біля тієї гойдалки. Один фарбував перекладину, другий іншу трубу, а чоловік доробляв боковини.

Найприємніше, що він їх не кликав і не просив. Вони самі підійшли після того, як кілька разів проходили повз і бачили, що він досі там.

За день двір не став новим і дорогим. Просто стара гойдалка перестала виглядати занедбаною.
Іноді достатньо, щоб хтось один почав щось робити, а інші вже самі підтягнуться.

Вікторія УКРАЇНЕЦЬ