Головна › Новини › ПОЛІТИКУМ
Вулиця імені Балицького? Та скільки можна?!
29-Чер-20 803 0.0 1
Коли промайнула якась інформація із зазначенням у Чернігові вулиці Балицького, звісно, це зразу стривожило: чи не того комуніста - чекіста? Запитав істориків - не знають. Надіслав запит про публічну інформацію у Чернігівську міську раду. Отримав відповідь за підписом заступника міського голови Олександра Ломако.

Виявляється, рішенням сесії міської ради у 2002 році, коли нею керував Олександр Соколов, вулицю Заводську в Олександрівці перейменували на вулицю якогось Балицького. Кажу - "якогось" - бо навіть у міській раді не знають на честь якого. Інформація у структурних підрозділах міської ради відсутня - пише О.Ломако. Себто, ні управління культури, ні міська архітектура, ні загальний відділ не знають - якого саме Балицького увічнили в Чернігові. Та ще й рішенням, як у насмішку, "Про повернення історичних назв та перейменування вулиць". Чого аж так гналася міська рада часів Соколова за перейменуванням, що навіть належне для цього обґрунтування не підготували? Повірили, мабуть, на слово комусь зразка старого комуніста Герарда Кузнєцова?

У них взагалі така сверблячка була - якомога більше "застовбить" місць, обкомуністити їх - так одного ранку чернігівці в центрі Чернігова зі здивуванням побачили на багатьох будинках у центрі чорні могильні плити, де було вказано, що в такому то будинку жив такий учасник війни - хоча він тут і не народився, і не воював, а доживав віку. Або як той же Герард Кузнєцов домагався, щоб на будинку на розі вулиці Шевченка та проспекту Миру почепили табличку, також, звісно, могильну, що тут загинули мирні мешканці під час війни з німцями. Мирні люди гинули, як відомо, і на Бобровиці, і на Котах, але Г.Кузнєцову треба було табличку саме тут. Чому? Бо в цьому будинку жили сім'ї комуністів та енкаведистів, земляки того ж Кузнєцова, тобто - окупанти України.

Хто ж такий Балицький, ім'ям якого останній перший секретар обкому комсомолу назвав у Чернігові вулицю? Сподіваюсь, що все ж не Всеволод Балицький, а Григорій Балицький - партизан. Він у Чернігові і не народився, і не жив, але начебто воював на Чернігівщині. Хтось з істориків чув такого видатного партизана? Наразі три історики з опитаних мною відповіли, що не чули...

Тож питається в задачі - треба нам оця героїзація комуністів під виглядом невідомих партизанів? Чи так і будемо жити в просторі, загидженому комуністами та їх внуками- комсомольцями?

До речі, ось що дослідив Сергій Павленко про чернігівських партизан Попудренка: "Невиправдані розстріли були притаманні багатьом загонам, насамперед головному партизанському з’єднанню Чернігівського обкому. Жертвами його стають пасивні комуністи-боягузи, оточенці-червоноармійці, яких вважають дезертирами, люди, яких окупаційна адміністрація змушувала братися до роботи. Таке враження, шо їх розстріляно не менше, ніж німців! 16.1.42 р. М. Попудренко підсумовує у своєму щоденнику: «За 2 дні знищили 44 сволоти». Йдеться не тільки про поліцаїв, більшість яких у поліцію загнали примусово чи погрозою відправити до Німеччини. Партизани стріляли сектантів, співробітників господарських установ, «кандидатів (!) у поліцаї» (зустрічаємо у документах таке формулювання. — Авт.), 6.12.1941 р. страчено кандидата ВКП(б) із с. Сядрино Пархоменка. «Цю сволоту, — пише у щоденнику Попудренко, — сам особисто з одного удару зарубав шаблею. Сам не знав, що можу так рубати».

Василь ЧЕПУРНИЙ


Допомога проекту СІВЕРЩИНА - благодійний внесок

Теги:Партизани, Василь Чепурний, Сергій Павленко, Попудренко, вулиці Чернігова


Читайте також



Коментарі (1)
avatar
1
Григорій Васильович Балицький, командир партизанського загону імені Сталіна Чернігівсько-Волинського з’єднання, Герой Радянського Союзу, свої спостереження записував у щоденник, який досі не опублікований. Його фрагменти містяться в книзі «...Создавать невыносимые условия для врага и всех его пособников...». Красные партизаны Украины, 1941-1944: малоизученные страницы истории», виданої в Києві 2006 року. До збірника увійшли документи з архівів України, Польщі, Німеччини, Росії, які відтворюють перший (розгромний) етап партизанів, приписки в оперативних звітах, здійснення тактики випаленої землі, комуністичний партизанський терор, грабежі, мародерство, бандитизм, сексуальне насилля, статеву розбещеність, пияцтво, конфлікти між командуванням загонів і УШПР, внутрішні конфлікти, нестатутні стосунки, дії червоних партизанів проти ОУН-УПА 1943-1944. Щоденникові записи Григорія Балицького в кожній із тем не є офіціозними і тому більш дохідливо розкривають подію.
Наведу деякі з них мовою оригіналу. Щодо приписок в оперативних звітах. Запис від 3 серпня 1943 року: «Получил радиограмму от тов. Фёдорова. «Сообщите… количество раненых, обстановка у Вас, 7 батальон уничтожил 19 поездов. Фёдоров-Дружинин». Особенно крепко меня задела такая неправдивая радиограмма, как «7-й батальон подорвал 19 поездов». Спрашивается, где он мог уничтожить 19 поездов, когда дорога Ковель - Сарны почти не работает, днём поезда ходят, а ночью вообще никакие поезда не ходят? Спрашивается, где же 7 батальон уничтожает поезда?».
Щодо статевої розбещеності. Запис від 13 грудня 1943 року: «Ровно в 7.00 час. пошёл в 3-ю роту посмотреть, все ли командиры участвуют на утренней физзарядке и руководят ею. Прошёлся по взводам, а в 7.30 зашёл в землянку командования роты, оказывается, что командир роты тов. Платонов со своей шмонькой лежит ещё в кровати, а также и политрук тов. Витринский не думает подниматься. Пришлось крепко поругать этих, к слову сказать, будут нарушать распорядок дня внутренней жизни лагеря, к ним буду применять меры наказания».
Щодо грабежів і мародерства. Запис від 16 вересня 1942 року: «… ещё в деревне разобрали почти все вещи, забранные у полицейских. Хоменко было приказано отдать рубаху и куфайку т. Пивню. Хоменко заартачился. Кроме того, Хоменко не раз проявлял недисциплинированность, проявления мародёрства. Так, 15.9.42 г. Хоменко был послан в засаду со стороны Городня - Гомельская. Вместо того, чтобы честно нести службу, этот мерзавец бросил пост и зашёл к одной красноармейке, у которой забрал куфайку, верхнюю рубашку и тельное бельё. Хоменко ни разу не выполнял моего приказания. Хоменко Е.В. 16.9.42 г. был расстрелян».
Щодо пияцтва. Запис від 17 червня 1943 року: «...А в 10.00 тов. Фёдоров прислал связного с донесением немедленно явиться в штаб. Пришлось маленько выпить. За обедом тов. Рванов /нач.штаба соединения/ подал тов. Фёдорову приказ для подписи, но тот категорически отказался подписывать. Всё это явилось результатом того, что тов. Фёдоров был крепко выпивши. В 17.00 часов приказ был зачитан. Суть этого приказа была по нашему дальнейшему маршруту. В 20.00 часов двинулись на марш...».
Цікаві записи Балицького щодо його зусиль проти внутрішніх конфліктів, нестатутних стосунків не лише серед рядових партизанів та їхніх командирів, але й між Федоровим та керівництвом УШПР. Григорій Васильович щирий комуніст, тому його сильно засмучує, як він пише, відсутність більшовицької правди в середовищі високого начальства, яке постійно бреше. Він не приховує своєї ненависті до націоналістів.
Все, що сказано вище, дозволяє стверджувати, що Григорій Балицький був порядною людиною, але вихованою радянським строєм. І тут нічого не вдієш. Він народився в 1906 році, тому його становлення як особистості припало на 1917 і наступні роки. Щоденник Балицького є історичним джерелом і має відповідну цінність для дослідників партизанського руху в Україні. Важливо видати його повністю, без купюр.
Щодо вулиці його імені в Чернігові. Григорій Васильович жив і працював у нашому місті з 1937 до 1941 року директором обласної бібліотеки імені Короленка, завідувачем газети «Більшовик», шифрувальником обкому компартії. Партизанив на Чернігівщині і Волині, опісля працював у Дрогобицькій області, завідував відділом у Кіровоградському обкомі компартії України. У Кіровограді він знайшов спочинок у 1989 році. Однак з Черніговом підтримував тісні зв’язки через колишніх партизанів. Коли у 1976 році вирішувалося питання щодо Миколи Таранущенка, колишнього командира партизанського з’єднання імені Коцюбинського, Григорій Васильович надіслав листа тодішньому керівництву Чернігівського обкому компартії, в якому виклав відомі йому сумнівні факти воєнної біографії Таранущенка. Проте ніхто не взяв це до уваги. Так що чернігівській громаді вирішувати – бути чи не бути вулиці імені Григорія Балицького, Героя Радянського Союзу.
avatar