Чи треба пам'ятати про зрадників і ворогів?
130 років Миколі Щорсу.
Ще би якийсь десяток років тому це місто святкувало би свого земляка, якому досі є присвячений музей, у хаті, де він народився. Музей переназвано краєзнавчим, але... Адже й місто звалося його іменем - це Щорс, тепер завдяки декомунізації має повернуту з історії свою назву - Сновськ.
У Сновську й народився Микола Щорс у сім'ї машиніста. Батько його переїхав до нас з Білорусі і старожили, з якими я зустрічався в 90-і роки, вперто говорили, що Щорс - білоруський єврей. Чи це так - не знаю, у всякому разі і Сновськ і Корюківка були значною мірою єврейськими містечками, проте Микола Щорс, якщо і єврей - то з вихрестів, бо є документ про його охрещення в селі Носівка, яке тепер є частиною міста Сновська. До речі, машиніст у Російській імперії був доволі привілейованим - у батька Щорса була хатня прислуга. Аж ніяк не пролетаріат...
Микола Щорс після початкової школи у Сновську поступив у Київську військово- фельдшерську школу, щоправда. з другої спроби. Як фельдшер, бере участь у боях першої світової, отримує чин прапорщика, згодом - підпоручика. Зрештою, через туберкульоз звільняється з армії.
Повернувшись додому, Щорс начебто воює в партизанському загоні проти німців, які прийшли з гетьманом Скоропадським. У всякому разі, вороже ставиться до більшовиків, симпатизує есерам.
Невідомо що з ним сталося після перебування на Волзі, але в серпні 1918 року стає нетерпимим до есерів і появляється у нейтральній смузі з повноваженнями від більшовиків формувати партизанські загони. Уже у вересні - командир Богунського полку большевицької армії. Під його командуванням окупаційні війська захоплюють Київ і Бердичів. 30 серпня 1919 року загинув на Житомирщині і його смерть довго була нез'ясованою: комуністи приписали вбивство Щорса петлюрівцям, але з початком перебудови дослідили, що вбивцею був Танхіль- Танхілєвич, якого послав особисто Лев Троцький. Убитий був Щорс пострілом ззаду, в потилицю, і експертиза після другої світової війни підтвердила - куля випущена з браунінга Танхіль- Танхілєвича.
Пригадую, як газета "Комсомольський гарт" під орудою Сергія Павленка публікувала тоді розлогі дослідження і яке це викликало збурення серед ще живих комуністів- енкаведистів типу Герарда Кузнєцова та його соратників....
Не менш колоритною постаттю була дружина Щорса, яку сучасники називали "Хая в кожаних штанах" - це була жорстока єврейка- большевичка, садистка. Яка, власне, й одтарабанила чомусь труп Щорса в Самару та й добилася розкрутки його імені. А Сталін наказав Довженку створити фільм про "українського Чапаєва" - Щорса, що й було зроблено. Про Хаю - Фруму Хайкіну ми писали в газеті "Сіверщина", через що і автор - Олександр Ясенчук, і редактор здобулися на ярлик антисемітів ...
Микола Щорс зрадив Україну, але був убитий за український націоналізм. Як і командири Тимофій Черняк та Василь Боженко - банда Троцького не терпіла в зародку нічого українського.
Тож чи варто пам'ятати зрадників? Обов'язково. Щоб була наука іншим, потенційним...
Василь ЧЕПУРНИЙ
Гадаю, що про Щорса варто пам'ятати. І в рамках цієї пам'яті треба винести окупантів-щорсівців з Валу.
Сєргєй КАРАСЬ
Фрума Хайкіна, Роза Залкінд (Землячка) - "веселі" дівчата, до розстрілів охочі. Перша впритул розстрілювала із револьвера. Друга із "Максима" клала сотні невинних людей.
Олег МАХОВСЬКИЙ
Ще би якийсь десяток років тому це місто святкувало би свого земляка, якому досі є присвячений музей, у хаті, де він народився. Музей переназвано краєзнавчим, але... Адже й місто звалося його іменем - це Щорс, тепер завдяки декомунізації має повернуту з історії свою назву - Сновськ.
У Сновську й народився Микола Щорс у сім'ї машиніста. Батько його переїхав до нас з Білорусі і старожили, з якими я зустрічався в 90-і роки, вперто говорили, що Щорс - білоруський єврей. Чи це так - не знаю, у всякому разі і Сновськ і Корюківка були значною мірою єврейськими містечками, проте Микола Щорс, якщо і єврей - то з вихрестів, бо є документ про його охрещення в селі Носівка, яке тепер є частиною міста Сновська. До речі, машиніст у Російській імперії був доволі привілейованим - у батька Щорса була хатня прислуга. Аж ніяк не пролетаріат...
Микола Щорс після початкової школи у Сновську поступив у Київську військово- фельдшерську школу, щоправда. з другої спроби. Як фельдшер, бере участь у боях першої світової, отримує чин прапорщика, згодом - підпоручика. Зрештою, через туберкульоз звільняється з армії.
Повернувшись додому, Щорс начебто воює в партизанському загоні проти німців, які прийшли з гетьманом Скоропадським. У всякому разі, вороже ставиться до більшовиків, симпатизує есерам.
Невідомо що з ним сталося після перебування на Волзі, але в серпні 1918 року стає нетерпимим до есерів і появляється у нейтральній смузі з повноваженнями від більшовиків формувати партизанські загони. Уже у вересні - командир Богунського полку большевицької армії. Під його командуванням окупаційні війська захоплюють Київ і Бердичів. 30 серпня 1919 року загинув на Житомирщині і його смерть довго була нез'ясованою: комуністи приписали вбивство Щорса петлюрівцям, але з початком перебудови дослідили, що вбивцею був Танхіль- Танхілєвич, якого послав особисто Лев Троцький. Убитий був Щорс пострілом ззаду, в потилицю, і експертиза після другої світової війни підтвердила - куля випущена з браунінга Танхіль- Танхілєвича.
Пригадую, як газета "Комсомольський гарт" під орудою Сергія Павленка публікувала тоді розлогі дослідження і яке це викликало збурення серед ще живих комуністів- енкаведистів типу Герарда Кузнєцова та його соратників....
Не менш колоритною постаттю була дружина Щорса, яку сучасники називали "Хая в кожаних штанах" - це була жорстока єврейка- большевичка, садистка. Яка, власне, й одтарабанила чомусь труп Щорса в Самару та й добилася розкрутки його імені. А Сталін наказав Довженку створити фільм про "українського Чапаєва" - Щорса, що й було зроблено. Про Хаю - Фруму Хайкіну ми писали в газеті "Сіверщина", через що і автор - Олександр Ясенчук, і редактор здобулися на ярлик антисемітів ...
Микола Щорс зрадив Україну, але був убитий за український націоналізм. Як і командири Тимофій Черняк та Василь Боженко - банда Троцького не терпіла в зародку нічого українського.
Тож чи варто пам'ятати зрадників? Обов'язково. Щоб була наука іншим, потенційним...
Василь ЧЕПУРНИЙ
Гадаю, що про Щорса варто пам'ятати. І в рамках цієї пам'яті треба винести окупантів-щорсівців з Валу.
Сєргєй КАРАСЬ
Фрума Хайкіна, Роза Залкінд (Землячка) - "веселі" дівчата, до розстрілів охочі. Перша впритул розстрілювала із револьвера. Друга із "Максима" клала сотні невинних людей.
Олег МАХОВСЬКИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |