Віктор Лазар критикує земляків
Нарешті, після ухвалення парламентом Державного бюджету на 2010 рік, пішов бюджетний процес і по країні. Обласні і районні ради на своїх сесіях ухвалили відповідні бюджети, а потім ухвалили їх і сесії сільських рад. Отже, не кажучи вже про те, що майже 5 місяців громади жили без бюджету, на “ручному управлінні”, триває радянська традиція формування бюджетів згори донизу, тобто низам — те, що залишать угорі. Це попри багаторічні балачки про перехід до європейської моделі бюджету з пріоритетом саме громад. На сесію Дроздівської сільської ради в Куликівському районі
приїхав відомий далеко за межами села земляк — Віктор Леонідович Лазар. Відомий аж у 18 країнах світу, з якими співпрацює його аграрна фірма “Вімал” і завдяки якій знають у цих країнах і Дроздівку, де фірма зареєстрована. Прибув він також як депутат обласної ради, людина, що багато допомагає землякам як бізнесмен, просто як уродженець села, де виріс, де впокоїлися його батьки. Тому Віктор Леонідович не може бути байдужим до долі села, про що з болем говорив на сесії.
Але спершу депутати ухвалили бюджет сільради на цей рік. Він немалий як для наших сіл: майже 420 тисяч гривень. Так і село ж — одне з найбільших у районі. Навіть зараз, попри демографічні проблеми, тут діють середня школа на 80 учнів, медпункт, пошта, районний будинок престарілих, будинок культури, дитсадок, інші заклади. І бюджет доволі напружений. Власне, його вистачить лише на захищені статті — зарплату, комунальні платежі. Та й то не на 100 відсотків, тобто не на весь рік. На інше — копійки або жодної, як на ремонт фельдшерсько-акушерського пункту, навіть на те, щоб щось підфарбувати чи забити гвіздок. Заледве вистачить коштів на опалення дитсадка, де поки що нема газу. А завезене вугілля настільки дороге, наскільки й неякісне.
Все це так. Але є й інше. Про це говорила у своєму виступі голова Куликівської районної ради Валентина Мельник. Її здивувало, що депутати практично не обговорювали на сесії бюджет, який ухвалювали, не вносили якихось пропозицій, як же збільшити його доходи. А можливості такі є, в тому числі за рахунок оренди землі, адмінштрафів, що, до речі, сприяло б і зміцненню громадського порядку.
Випливла й тема освоєння громадою грантів, тобто грошової допомоги від міжнародних фондів. Куликівському району вдалося налагодити тісні контакти із програмою співпраці з ООН в Україні. За фінансової підтримки цієї програми сільські громади вже отримали чимало грантів на соціальні потреби. Здійснено один такий проект і в Дроздівці — встановлення теплоізоляційних вікон у школі. А от другий сільський проект щось пригальмував. А йдеться ж про дуже серйозну проблему — водопостачання. Вода в сільських колодязях уже давно не відповідає нормам. Так от за проектом від ООН заплановано реконструкцію свердловин, водогону. І тут громаді треба бути активнішою у виконанні цього проекту. Бо міжнародні фонди можуть і припинити фінансування, якщо люди гають час із використанням коштів.
Про це говорив у своєму виступі і Віктор Лазар. А ще критикував земляків, депутатський корпус, сільського голову Віктора Гончара за недоліки у благоустрої, санітарному стані села, за занедбаний колись чудовий став у центрі, за пасивність у розв’язанні ряду соціальних проблем. Але критикував з уболіванням за своє село і з готовністю допомогти.
Петро АНТОНЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |