Вікно в природу: болотяний бугай

Літо. Сонце вже заховалось за гостроверхими макіївськими (село) осокорами, що високою стіною підпирають небосхил. На землю поволі опустилися вечірні сутінки. «Кум, кум», — почулося з болота. За якусь мить оте кумкання злилося в єдиний жаб’ячий хор.
Почався своєрідний концерт. І раптом до тієї нехитрої вечірньої пісні приєднався ще один голос. «У-тру-мбу-бу», — сколихнулося над болотом вологе повітря. Здавалося, ніби вночі там худоба не ходить. Та що ж воно таке? А ось послухайте. Живе в наших краях (переважно на болоті) така птиця, яка має дивну назву «бугай». Так її назвали люди, мабуть, тому, що звуки птаха нагадують ревіння бугая. Кажуть, що такими дивними серенадами з ранньої весни і до кінця липня він запрошує самок на побачення. Часто, почувши шелест їх крил над болотом, бугай реве все голосніше і голосніше, дуже важко.
Птах завжди ховається та маскується в гущавині болотяної та прибережної рослинності. Літає він рідко. Найбільше шастає, пригнувши голову, поміж стеблами очерету та осоки. За два кроки його вже не побачиш. Пір’я болотяного бугая кольору очерету, померклої трави. А якщо у вітряний день колишеться очерет, осока, то й бугай колишеться в одному ритмі з ними, витягнувши вгору тіло, шию і дзьоб. Якщо на нього хтось наскочить, красивий птах умить перетворюється на страховище, яке шипить у відповідь на простягнуту руку чи ошкірену пащу. І поки нападник оговтається, бугай непомітно за якусь мить зникає в траві. У народі кажуть, що болотяний бугай занурює дзьоб у воду і видає голосні басовиті звуки. Дослідження орнітологів довели, що то він надуває стравохід, чим утворюється резонанс, а потім, опускаючи та підводячи голову, вдихає повітря. У результаті утворюється басовитий звук: «У-трум-бу-бу».

Микола СЛЮСАК,
с.Погреби,
Прилуцький район