Відро черешень
Вона твердо вирішила, що не житиме в Україні. Ніяких перспектив, одне скніння. Молода, красива та розумна - чому ж не спробувати солодшого закордонного життя?
Після закінчення біофака Шевченка поступила до інституту в Німеччині. Була переконана, що на неї очікує щасливе життя в цій країні. Повертатися в Україну? Нізащо.
І щоб зовсім закрити питання з переїздом, вирішила востаннє поїздити рідною країною. Захотілося Карпат. Таких за кордоном немає.
Свєта з подругою добре спланували маршрут та виїхали в гори.
Туристичний рюкзак, мінімум речей і повітря - вільне, щасливе, наповнене величчю українських гір.
Ходили-бродили, та й заблукали в одному Богом забутому селі.
- Мати рідна, які дівки! - почулося збоку.
Свєта прищурилася на сонці - біля них вигулькнув чоловік. Дівчата аж отетеріли: хіба можливо, що у цьому задрипаноному селі водяться такі красиві хлопці?
Засмаглий та міцний юнак із виразними темними очима усміхався, немов актор із якого американського кіна.
- Та ми.... Заблукали.... - пробурмотіла Свєта, відчуваючи, що її серце тьохкає все сильніше й сильніше.
- Я вам допоможу вийти на трасу. Тільки.... Давайте я пригощу вас черешнями. Домашніми. Дівчата, ви таких зроду не їли, - усміхнувся Василь.
Поки їли черешні з відра, доки й любувалися парубком. Що казати, Свєта забула і про Німеччину, і про виш, і про матір рідну теж....
У них завертівся роман: яскравий, пристрасний, гарячий, немов полудневе сонце.
Свєта переїхала в село, щоб бути поруч з коханим. Згодом одружилися, а потім почалося пекло: родичі Василя відверто зненавидіти столичну невістку.
Згодом виявилося, що Василь - ще той ревнивець. І хоча в забитому селі ревнувати особливо не було до кого, парубок періодично влаштовував "концерти".
- Може повернешся?
- Люблю його.
До речі, Василь працював лісником і часто був у від'їздах. У цей час Свєту особливо доймали його родичі, з якими їй доводилося жити.
Потім Свєта народила хлопчика, згодом - ще одного. Вона не працювала і взагалі рідко виїжджала за межі села.
І ось днями до неї в гості приїхала та сама подружка, з якою влаштували "останній" карпатський тур.
Неля - успішна бізнесменка, живе з чоловіком під Києвом.
- Свєт, як життя твоє гірське? - це вже після міцних обіймів.
- А як... Живемо собі. Не все гладко, а втім...Хочеш черешень? Домашніх, соковитих? Таких в Києві немає....
Наталія АНТОНЮК
Після закінчення біофака Шевченка поступила до інституту в Німеччині. Була переконана, що на неї очікує щасливе життя в цій країні. Повертатися в Україну? Нізащо.
І щоб зовсім закрити питання з переїздом, вирішила востаннє поїздити рідною країною. Захотілося Карпат. Таких за кордоном немає.
Свєта з подругою добре спланували маршрут та виїхали в гори.
Туристичний рюкзак, мінімум речей і повітря - вільне, щасливе, наповнене величчю українських гір.
Ходили-бродили, та й заблукали в одному Богом забутому селі.
- Мати рідна, які дівки! - почулося збоку.
Свєта прищурилася на сонці - біля них вигулькнув чоловік. Дівчата аж отетеріли: хіба можливо, що у цьому задрипаноному селі водяться такі красиві хлопці?
Засмаглий та міцний юнак із виразними темними очима усміхався, немов актор із якого американського кіна.
- Та ми.... Заблукали.... - пробурмотіла Свєта, відчуваючи, що її серце тьохкає все сильніше й сильніше.
- Я вам допоможу вийти на трасу. Тільки.... Давайте я пригощу вас черешнями. Домашніми. Дівчата, ви таких зроду не їли, - усміхнувся Василь.
Поки їли черешні з відра, доки й любувалися парубком. Що казати, Свєта забула і про Німеччину, і про виш, і про матір рідну теж....
У них завертівся роман: яскравий, пристрасний, гарячий, немов полудневе сонце.
Свєта переїхала в село, щоб бути поруч з коханим. Згодом одружилися, а потім почалося пекло: родичі Василя відверто зненавидіти столичну невістку.
Згодом виявилося, що Василь - ще той ревнивець. І хоча в забитому селі ревнувати особливо не було до кого, парубок періодично влаштовував "концерти".
- Може повернешся?
- Люблю його.
До речі, Василь працював лісником і часто був у від'їздах. У цей час Свєту особливо доймали його родичі, з якими їй доводилося жити.
Потім Свєта народила хлопчика, згодом - ще одного. Вона не працювала і взагалі рідко виїжджала за межі села.
І ось днями до неї в гості приїхала та сама подружка, з якою влаштували "останній" карпатський тур.
Неля - успішна бізнесменка, живе з чоловіком під Києвом.
- Свєт, як життя твоє гірське? - це вже після міцних обіймів.
- А як... Живемо собі. Не все гладко, а втім...Хочеш черешень? Домашніх, соковитих? Таких в Києві немає....
Наталія АНТОНЮК
Читайте також |
Коментарі (0) |