Мамині половинки

Приніс мамі фрукти - банани, ківі, помаранчі. Вона розрізала один навпіл, смакує половинкою, іншу відклала. Так і з другим.

«Ти любиш половинки?» - питаю.
«Ніяк не позбудуся цієї звички», - всміхається.

«Якої звички?»
«З нашої бутності в Хусті, коли ще живий був ваш батько. Ви розлетілися по світу, а ми з ним тихо поживали собі. Він повертався з роботи (мав пізні пари в училищі), і в «Черемшині», останній крамниці дорогою, купував або один банан, або помаранч, або грейпфрут. Недешево було для пенсіонерів. Дівчата питали: «Це для кого, дядьку Іване?» Хоча відповідь знали вже напам‘ять: «У мене тільки одна на світі найдорожча людина».
Після вечері, біля телевізора, я розрізала заморський фрукт і ми смакували свої половинки, розповідаючи одне одному про свій день… Його вже немає, а ритуал залишився. Я й тепер починаю з половинки. З‘їм свою, а потім - йому помагаю… Така я смішна сентиментальна баба…»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ
З рукопису «Мамине вікно».