Кайдани раба легші від обладунків воїна!

Але яка мета - такі потрібні й засоби!
Знаєте, що я зрозумів з цієї кількості мп-клоунів у рясах? Кількістю клоунів ми їх не візьмемо: вони нас задавлять числом! Смиренними мовчазними парафіянами, які бігають за благословенням і цілуванням ручки - теж їх не наздоженемо! Хоча це дуже зручно тим, хто зверху! І дуже прибутково!

Адже тільки в такому середовищі приживуться самозакохані нарциси, деспоти в омофорі, младостарці, які власні убогі знання і уподобання навʼязують як пряму Божу волю своїм парафіянам! А ті за це платять: цілуванням рук, закоханими поглядами, готовністю зробити будь-що, лиш аби було «благословєніє»! І, звичайно, грошима!

У свою чергу, саме такі індивіди і породжують те море бородатих інфантилів зі згорбленими спинами та закутаних «монашок в миру», які ось такі тупі промови, як того Веніаміна, будуть сприймати як «Божу росу» та істину в останній інстанції!

Виходить, для того, щоб якісно змінити ситуацію, на парафіях потрібні священники, які будуть «не хрестити, а благовістити», єпископи, які будуть класти життя за стадо Христове, а не лише його стригти і «деспотувати» над ним.

В ПЦУ ж потрібні грамотні, ідейні, розумні парафіяни, спроможні і інших навчити, і собі самостійно дати ради. Спроможні критично осмислити, розрізняти слово Боже від сказанія, яке їм «втюхує» напівграмотний «батюшка» як «волю божію».

Кажуть, що виховання полягає у навчанні дітей обходитися без нас, стати самостійними і самодостатніми. Тут кардинально відрізняються підходи духовенства до пастви, архієреїв до священства в УПЦ та ПЦУ.
Залежно від потрібних результатів обираються і методи. Хочеш бачити своїх дітей духовних вільними і сильними, то вчи, заохочуй, надавай право, вислуховуй, давай свободу від себе, вчи відповідальності самостійно приймати рішення. Але знай, що фінансово втратиш, вони, навчившись мислити критично, критично оцінюватимуть навіть тебе, твої проповіді і справи! Але вони рухатимуть світ вперед! Вони будуть елітою, за якою майбутнє!

А можна просто зробити їх своїми рабами, залежними від твого «благословєнія», нерішучими, впевненими хіба у твоїй силі і важливості саме твого для них слова і авторитету. Але ти украдеш у них майбутнє. Зробиш їх зручними і «прибутковими» для тебе. Але вони не вмітимуть тримати удар, бути лідерами. Вони породжуватимуть таких же рабів. Бо раб не мріє про свободу: раб мріє мати своїх рабів.

Вибір простий: раб, чи вільний; УПЦ МП, чи ПЦУ.
І не розказуйте мені, що і в ПЦУ таке є. Є. Але ми це бачимо в собі і не кладемо на трон цю гниль, а боремося з нею! Перемоги усім нам!

о. Роман ГРИЩУК