Відповідь колишньому редактору
Серед прихильників російсько – єврейського коміка (ну, хто ж назве його українським, правда?) є, звісно, різні люди.
Хоч і небагато, але є там і розумні люди, що й дивує. «Із прихильників Зеленського найбільше обурюють не наївні, які вірять у чудо, а розумні, досвідчені, але не зреалізовані, - каже голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. - Вони бачать кричущий рівень некомпетентності свого кандидата, розуміють небезпеки такого керівника для держави у війні, тим не менше продовжують просувати його. Він для них - вікно можливостей, яке вони прагнуть пробити. Хай навіть це вікно нижче ватерлінії, і його відкриття означає насправді пробоїну, яка може потопити корабель. Разом із ними. Хіба вони встигнуть скористатися своїм розумом і досвідом, цього разу аби першими втекти із тонучого корабля».
Один із таких – колишній редактор газети «Комсомольськое знамя» Володимир Кулеба. Він кожного дня невтомно строчить все нові й нові пости у Фейсбуці проти Порошенка, за свого Зеленського. Робить це з якоюсь, як сказав несамовитою хіттю, аж ніяк не доречною для людини, що була в журналістиці не останньою персоною. Він мене забанив. За що? Коли він виплюнув чергову порцію брехливої ненависті на главу моєї держави – мовляв, все до чого дотягнувся Порошенко зіпсував настільки, що й за 5 років не поправити, - я й написав, що це дійсно так.
Бо сподіваюсь, що таки нікому не вдасться відмінити ні асоціацію з ЄС, ні Томос, ні українські квоти на радіо, ні зупинку брудного потоку російської книги, ні бурхливий розвиток українського книговидання, ні повсюдний ремонт доріг, ні декомунізацію, ні децентралізацію, ні медичну реформу, коли, зокрема, на Чернігівщині вперше за 30 років будуть уже у квітні відкриті дві амбулаторії в селах… Ніхто не зупинить (хоча можливо, як постаратися) переозброєння армії, яка змогла зупинити Росію путіних.
Пана Кулебу це доконало, бо я ще ж нагадував, що він був редактором російськомовної газети, яка русифікувала Україну. Він написав щось типу «Колишньому френду» і – видалив мене. Ой-вей, як кажуть одноплеменці Зєлєнського…
Довелося поцікавитися у Вікіпедії біографією пана Кулеби, щоб зрозуміти – чому ж він, явно розумний чоловік, так ненавидить Україну, що з Порошенком хоче вихлюпнути і все українське, яке при ньому почало ледь оживати, як отава?
Виявляється, наш герой з 1981 по 1986 роки працював то в ЦК компартії, то в її міськкомі. Як провєрєного бойца ідеологічного фронту, його направили очолити редакцію газети «Комсомольское знамя». Сам пан Кулеба пише, що цю газету навіть Чорновіл хвалив. Вірю. На фоні тотального, як граніт, муру комуністичної преси шпаринка «КоЗи» (так газету називали скорочено) радувала старого дисидента. Навіть якщо це у формі якоїсь рубрики українською для тубільців, що нею гордиться пан Кулеба. Але газету він українською не зробив – хоча й перейменував у 1991 році на «Независимость», але ж таки не «Незалежність». Команди не було?
Вікіпедія каже: «В. Ю. Кулеба З 2000 по 2005 рік працює заступником голови Київської обласної адміністрації. З 2005 по 2007 очолює Київську обласну організацію партії «Трудова Україна». З 2007—2010 — шеф-редактор газети «Киевский Регион». Тобто, в Тігіпка трудився. А про газету я не знайшов інформації – тільки болісно щось нагадує слово «регіон»…Зверніть увагу, - знову російська газета!
З 12 виданих ним книг (в основному про футбол) – 9 також російською.
Оце і все, що я знаю про Кулебу – яскравого пропагандиста Зєлєнського.
А тепер поширене відомим політв’язнем Олесем Шевченком – мені здається, що воно пояснює феномен таких кулеб: «Дід Зеленського сам послав свого сина, батька Зеленського, в армію. Потім у батька Зеленського була якась дивна місія у Монголії - 4 роки, разом із сім'єю і молодим Зеленським - а це фактично означає тісну співпрацю з ГРУ і КҐБ і автоматичне включення до верхівки, квиток у совєтську номенклатуру, якщо дід Зеленського до неї не належав вже тоді, з усіма наслідками, в т. ч. кар'єрними, і для дітей також.
Про це десь написав сам батько Зеленського і там він пояснив, що він був проти служби свого сина, Володимира Зеленського, в Армії України, бо, мовляв, це вже не СССР, а щось невідомо що.
Виглядає, що Зеленські - "породисті" і заслужені "совєтскіє работнікі", не здивуюся якщо й замазані співробітництвом із НКВД, КҐБ і чи навіть у конфіскаціях хліба та Голодоморі, як наприклад дід Табачника.
Попри відсутність СССР воно працює й далі. Зеленський чистокровний "совєтскій", тобто чистокровний неукраїнець. І движ на його підтримку - движняк "совєтскіх", тобто совків. І вік тут не грає ролі, але цей типаж доволі чітко спостерігається».
Василь ЧЕПУРНИЙ
Хоч і небагато, але є там і розумні люди, що й дивує. «Із прихильників Зеленського найбільше обурюють не наївні, які вірять у чудо, а розумні, досвідчені, але не зреалізовані, - каже голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. - Вони бачать кричущий рівень некомпетентності свого кандидата, розуміють небезпеки такого керівника для держави у війні, тим не менше продовжують просувати його. Він для них - вікно можливостей, яке вони прагнуть пробити. Хай навіть це вікно нижче ватерлінії, і його відкриття означає насправді пробоїну, яка може потопити корабель. Разом із ними. Хіба вони встигнуть скористатися своїм розумом і досвідом, цього разу аби першими втекти із тонучого корабля».
Один із таких – колишній редактор газети «Комсомольськое знамя» Володимир Кулеба. Він кожного дня невтомно строчить все нові й нові пости у Фейсбуці проти Порошенка, за свого Зеленського. Робить це з якоюсь, як сказав несамовитою хіттю, аж ніяк не доречною для людини, що була в журналістиці не останньою персоною. Він мене забанив. За що? Коли він виплюнув чергову порцію брехливої ненависті на главу моєї держави – мовляв, все до чого дотягнувся Порошенко зіпсував настільки, що й за 5 років не поправити, - я й написав, що це дійсно так.
Бо сподіваюсь, що таки нікому не вдасться відмінити ні асоціацію з ЄС, ні Томос, ні українські квоти на радіо, ні зупинку брудного потоку російської книги, ні бурхливий розвиток українського книговидання, ні повсюдний ремонт доріг, ні декомунізацію, ні децентралізацію, ні медичну реформу, коли, зокрема, на Чернігівщині вперше за 30 років будуть уже у квітні відкриті дві амбулаторії в селах… Ніхто не зупинить (хоча можливо, як постаратися) переозброєння армії, яка змогла зупинити Росію путіних.
Пана Кулебу це доконало, бо я ще ж нагадував, що він був редактором російськомовної газети, яка русифікувала Україну. Він написав щось типу «Колишньому френду» і – видалив мене. Ой-вей, як кажуть одноплеменці Зєлєнського…
Довелося поцікавитися у Вікіпедії біографією пана Кулеби, щоб зрозуміти – чому ж він, явно розумний чоловік, так ненавидить Україну, що з Порошенком хоче вихлюпнути і все українське, яке при ньому почало ледь оживати, як отава?
Виявляється, наш герой з 1981 по 1986 роки працював то в ЦК компартії, то в її міськкомі. Як провєрєного бойца ідеологічного фронту, його направили очолити редакцію газети «Комсомольское знамя». Сам пан Кулеба пише, що цю газету навіть Чорновіл хвалив. Вірю. На фоні тотального, як граніт, муру комуністичної преси шпаринка «КоЗи» (так газету називали скорочено) радувала старого дисидента. Навіть якщо це у формі якоїсь рубрики українською для тубільців, що нею гордиться пан Кулеба. Але газету він українською не зробив – хоча й перейменував у 1991 році на «Независимость», але ж таки не «Незалежність». Команди не було?
Вікіпедія каже: «В. Ю. Кулеба З 2000 по 2005 рік працює заступником голови Київської обласної адміністрації. З 2005 по 2007 очолює Київську обласну організацію партії «Трудова Україна». З 2007—2010 — шеф-редактор газети «Киевский Регион». Тобто, в Тігіпка трудився. А про газету я не знайшов інформації – тільки болісно щось нагадує слово «регіон»…Зверніть увагу, - знову російська газета!
З 12 виданих ним книг (в основному про футбол) – 9 також російською.
Оце і все, що я знаю про Кулебу – яскравого пропагандиста Зєлєнського.
А тепер поширене відомим політв’язнем Олесем Шевченком – мені здається, що воно пояснює феномен таких кулеб: «Дід Зеленського сам послав свого сина, батька Зеленського, в армію. Потім у батька Зеленського була якась дивна місія у Монголії - 4 роки, разом із сім'єю і молодим Зеленським - а це фактично означає тісну співпрацю з ГРУ і КҐБ і автоматичне включення до верхівки, квиток у совєтську номенклатуру, якщо дід Зеленського до неї не належав вже тоді, з усіма наслідками, в т. ч. кар'єрними, і для дітей також.
Про це десь написав сам батько Зеленського і там він пояснив, що він був проти служби свого сина, Володимира Зеленського, в Армії України, бо, мовляв, це вже не СССР, а щось невідомо що.
Виглядає, що Зеленські - "породисті" і заслужені "совєтскіє работнікі", не здивуюся якщо й замазані співробітництвом із НКВД, КҐБ і чи навіть у конфіскаціях хліба та Голодоморі, як наприклад дід Табачника.
Попри відсутність СССР воно працює й далі. Зеленський чистокровний "совєтскій", тобто чистокровний неукраїнець. І движ на його підтримку - движняк "совєтскіх", тобто совків. І вік тут не грає ролі, але цей типаж доволі чітко спостерігається».
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |