Габбард підіграла росіянам: біолабораторії
Історія з черговими "американськими біолабораторіями" в Україні є показовою не стільки з точки зору біологічної безпеки, скільки як приклад того, як інформаційні кампанії можуть перетворювати реальні факти на політичні та пропагандистські конструкції.
Поштовхом до нової хвилі дискусій стали заяви директорки Національної розвідки США Тулсі Габбард, яка напередодні своєї відставки оприлюднила матеріали про фінансування урядом США понад 120 лабораторій у більш ніж 30 країнах світу, зокрема й в Україні. У документах стверджується, що окремі об'єкти працюють із небезпечними патогенами та можуть перебувати під загрозою через воєнні дії.
Сам по собі цей факт не є сенсацією. Співпраця України та США у сфері біобезпеки триває багато років і ніколи не була секретом. Вона охоплювала модернізацію лабораторій, епідеміологічний моніторинг, ветеринарний контроль, вдосконалення систем діагностики небезпечних захворювань та підвищення рівня біологічного захисту. Подібні програми реалізовувалися не лише в Україні, а й у десятках інших держав після завершення Холодної війни.
Проблема виникає тоді, коли ці факти починають трактуватися як доказ існування програм зі створення біологічної зброї. Саме тут відбувається підміна понять.
Наявність лабораторій, які працюють з небезпечними патогенами, не означає існування військово-біологічних програм. Аналогічно лікарня, де лікують інфекційні захворювання, не є джерелом їх поширення лише тому, що там знаходяться хворі. Біобезпека та біологічна зброя — це принципово різні речі.
Україна офіційно заявила, що ніколи не розробляла, не виробляла і не накопичувала біологічної зброї. Цю позицію підтримують і наявні міжнародні оцінки. За роки поширення звинувачень щодо "біолабораторій" жодних переконливих доказів існування в Україні програм біологічної зброї представлено не було.
Показово, що одразу після заяв Габбард тему підхопили російські офіційні особи. Представниця мзс рф Марія Захарова заявила, що москва нібито давно попереджала про "неконтрольовану військово-біологічну діяльність США". Фактично йдеться про реанімацію одного з ключових інформаційних наративів, який активно використовується російською пропагандою з 2022 року.
Не менш показовою стала реакція західних журналістів та дослідників. Кореспондент Financial Times Крістофер Міллер зазначив, що Габбард фактично повторила одну зі своїх давніх конспірологічних тез і тим самим зробила інформаційний подарунок кремлю. Подібну оцінку висловив і журналіст-розслідувач Христо Грозєв, який вважає, що подібні заяви створюють для росії додаткові можливості для проведення інформаційних операцій.
Окрему увагу привернула якість оприлюднених матеріалів. У поширеній карті були допущені помилки в позначенні українських міст, зокрема неправильне розташування Києва та некоректне зазначення однієї з локацій. Такі неточності самі по собі не спростовують усі наведені дані, але ставлять під сумнів рівень підготовки та верифікації матеріалів.
З аналітичної точки зору варто розділити три різні рівні інформації.
Перший — факт існування міжнародних програм співпраці у сфері біобезпеки. Він підтверджений.
Другий — факт існування лабораторій, які працюють із небезпечними патогенами для потреб охорони здоров'я, ветеринарії та наукових досліджень. Він також підтверджений.
Третій — твердження про створення або зберігання біологічної зброї. Саме цей елемент залишається недоведеним.
Саме змішування цих трьох рівнів і створює сприятливий ґрунт для маніпуляцій. Реальні факти використовуються як основа для висновків, які з них безпосередньо не випливають.
У стратегічному вимірі ця історія цікава не стільки змістом звинувачень, скільки їхнім інформаційним ефектом. Для росії це можливість знову просувати старий пропагандистський наратив. Для окремих політичних сил у США — елемент внутрішньої боротьби навколо тем довіри до державних інституцій, пандемії COVID-19 та контролю за державними програмами. Для України — чергова спроба втягнути її в дискусію, побудовану на припущеннях і конспірології, а не на перевірених фактах.
Тому головний висновок залишається незмінним. Лабораторії існували і продовжують існувати. Міжнародна допомога у сфері біобезпеки була і залишається звичайною практикою. Проте жодних переконливих доказів того, що Україна створювала або накопичувала біологічну зброю, досі не представлено.
Саме тому нинішня історія більше схожа на чергову інформаційну кампанію навколо давно відомих фактів, ніж на викриття якоїсь таємної військової програми.
Віктор ЯГУН
Поштовхом до нової хвилі дискусій стали заяви директорки Національної розвідки США Тулсі Габбард, яка напередодні своєї відставки оприлюднила матеріали про фінансування урядом США понад 120 лабораторій у більш ніж 30 країнах світу, зокрема й в Україні. У документах стверджується, що окремі об'єкти працюють із небезпечними патогенами та можуть перебувати під загрозою через воєнні дії.
Сам по собі цей факт не є сенсацією. Співпраця України та США у сфері біобезпеки триває багато років і ніколи не була секретом. Вона охоплювала модернізацію лабораторій, епідеміологічний моніторинг, ветеринарний контроль, вдосконалення систем діагностики небезпечних захворювань та підвищення рівня біологічного захисту. Подібні програми реалізовувалися не лише в Україні, а й у десятках інших держав після завершення Холодної війни.
Проблема виникає тоді, коли ці факти починають трактуватися як доказ існування програм зі створення біологічної зброї. Саме тут відбувається підміна понять.
Наявність лабораторій, які працюють з небезпечними патогенами, не означає існування військово-біологічних програм. Аналогічно лікарня, де лікують інфекційні захворювання, не є джерелом їх поширення лише тому, що там знаходяться хворі. Біобезпека та біологічна зброя — це принципово різні речі.
Україна офіційно заявила, що ніколи не розробляла, не виробляла і не накопичувала біологічної зброї. Цю позицію підтримують і наявні міжнародні оцінки. За роки поширення звинувачень щодо "біолабораторій" жодних переконливих доказів існування в Україні програм біологічної зброї представлено не було.
Показово, що одразу після заяв Габбард тему підхопили російські офіційні особи. Представниця мзс рф Марія Захарова заявила, що москва нібито давно попереджала про "неконтрольовану військово-біологічну діяльність США". Фактично йдеться про реанімацію одного з ключових інформаційних наративів, який активно використовується російською пропагандою з 2022 року.
Не менш показовою стала реакція західних журналістів та дослідників. Кореспондент Financial Times Крістофер Міллер зазначив, що Габбард фактично повторила одну зі своїх давніх конспірологічних тез і тим самим зробила інформаційний подарунок кремлю. Подібну оцінку висловив і журналіст-розслідувач Христо Грозєв, який вважає, що подібні заяви створюють для росії додаткові можливості для проведення інформаційних операцій.
Окрему увагу привернула якість оприлюднених матеріалів. У поширеній карті були допущені помилки в позначенні українських міст, зокрема неправильне розташування Києва та некоректне зазначення однієї з локацій. Такі неточності самі по собі не спростовують усі наведені дані, але ставлять під сумнів рівень підготовки та верифікації матеріалів.
З аналітичної точки зору варто розділити три різні рівні інформації.
Перший — факт існування міжнародних програм співпраці у сфері біобезпеки. Він підтверджений.
Другий — факт існування лабораторій, які працюють із небезпечними патогенами для потреб охорони здоров'я, ветеринарії та наукових досліджень. Він також підтверджений.
Третій — твердження про створення або зберігання біологічної зброї. Саме цей елемент залишається недоведеним.
Саме змішування цих трьох рівнів і створює сприятливий ґрунт для маніпуляцій. Реальні факти використовуються як основа для висновків, які з них безпосередньо не випливають.
У стратегічному вимірі ця історія цікава не стільки змістом звинувачень, скільки їхнім інформаційним ефектом. Для росії це можливість знову просувати старий пропагандистський наратив. Для окремих політичних сил у США — елемент внутрішньої боротьби навколо тем довіри до державних інституцій, пандемії COVID-19 та контролю за державними програмами. Для України — чергова спроба втягнути її в дискусію, побудовану на припущеннях і конспірології, а не на перевірених фактах.
Тому головний висновок залишається незмінним. Лабораторії існували і продовжують існувати. Міжнародна допомога у сфері біобезпеки була і залишається звичайною практикою. Проте жодних переконливих доказів того, що Україна створювала або накопичувала біологічну зброю, досі не представлено.
Саме тому нинішня історія більше схожа на чергову інформаційну кампанію навколо давно відомих фактів, ніж на викриття якоїсь таємної військової програми.
Віктор ЯГУН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |