реклама партнерів:
Головна › Новини › Анонси подій

Відкривають пам'ятник князю Ігорю

02-Жов-12 1637 1.0 6
Сьогодні в Чернігові, на Валу, між Спаським та Борисоглібським соборами відкриють пам'ятник великому князю чернігівському і Київському Ігорю Ольговичу. Пам'ятник є подарунком російської "Балтійської компанії".
Благовірний князь Ігор (у святому хрещенні Георгій) був сином Олега Святославовича, князя Чернігівського (народився від другого шлюбу з половецькою княжною, дочкою хана Осолука). Батько князя Ігоря, котрого прозвали за його гірку долю «Гориславич», був онуком великого Київського князя Ярослава Мудрого.

Княжіння благовірного князя Ігоря на Київському престолі тривало лише 12 днів. Народ київський таємно призвав до себе із Переяслава удільного князя Ізяслава Мстиславовича, внука Володимира Мономаха. Ігор, звичайно, відчув загрозу з Переяслава і тому попросив допомоги у князів Чернігівських, але ті спочатку взялися торгуватися з ним за землі. Отож їхнє зволікання, а ще зрада тисяцького Гліба та першого боярина Войтишича, занапастили Ігоря. Бій відбувся недалеко від Києва, і князь Ігор потрапив у полон, мало не лишившись життя. Декілька днів його тримали у Видубицькому монастирі, а потім перевезли в темницю обителі Святого Іоана в Переяславі. Замучений хворобою та тяжким смутком Ігор відмовився від усіх своїх прав і став просити чернечого постригу. Лише тепер він зрозумів марнотність мирського життя та бажання великокняжого престолу.

Великий князь Ізяслав повелів переяславському єпископу Єфимію постригти Ігоря в ченці, і сталося це напередодні свята Богоявлення Господнього. На дивовижу усім чернець Гавриїл, таке було його чернече ім’я, видужав повністю. Останні дні свого життя князь-чернець провів у Федорівському монастирі у Києві, там прийняв і схиму з іменем Ігнатій. Вірний брат Ігоря, чернігівський князь Святослав, бажав помсти за брата, а тому великий князь Ізяслав почав збиратися проти нього в похід. Кияни, дізнавшись про його наміри, зібралися на віче й вигукували до князя: «Ми йдемо за тебе і з дітьми!»

Та знайшовся один, що вигукнув: «Ми й раді йти, але згадайте, що ворог князя і народу Ігор не у в’язниці сидить, а живе спокійно в монастирі Святого Федора. Уб’ємо його й тоді підемо на Чернігів». Збожеволілого натовпу вже не міг зупинити ніхто. Відчуваючи свою кончину, князь-чернець молився в той час перед своєю келійною іконою Божої Матері, яка потім буде названа Ігорівською. Пізніше її перенесуть в Іоано-Богословський приділ Свято-Успенської церкви Києво-Печерського монастиря.

Закінчилося тим, що князь був безжалісно вбитий, його роздягнуте тіло поволокли вулицями до торгової площі на Подолі й там нарешті залишили. Князь Володимир повелів ігумену Свято-Федорівського монастиря Ананії поховати Ігоря. Ігумен з риданнями вдягнув тіло нещасного в одяг схимника і занесли його в церкву. Вночі у церкві дивно засвітилися самі свічки й лампади. Звершуючи похорон, ігумен Ананія вигукнув такі слова: «Горе тим, що живуть сьогодні, горе віку суєтному і серцям жорстоким!» Слова ці супроводжувалися грізним знаменням – громом і страшними блискавками. Народ вжахнувся і вигукнув «Господи помилуй!» та став плакати запізнілими сльозами.

Усі зрозуміли, що було вбито невинну людину через ненависть до його роду. А тому досить швидко почалося шанування князя Ігоря як святого й мученика



Теги:вал, князь Ігор, Чернігів, київська русь, чернігівські святі


Читайте також



Коментарі (6)
avatar
1
Вшановувати невдах та плакатись стає традицією українського народу
Кодування нації на поразки та трагедії ні до чого доброго не приведе.
avatar
2
Горяєв, а кого треба вшановувати, Івана-IV, Петра-I, Сталіна, Берію, Путіна? Що тобі в темнику прописали господарі? Але згоден, що цей князь сумнівний святий, по-звірячому вбитих у нас було багато.
avatar
3
В українській історії і в памяті народній достатньо осіб, що вміли досягати успіхів, перемог, проявляли героїзм і впливали на долю народу.
Скажімо, той же Сагайдачний, завдяки якому, між іншим, Чернігів отримав Магдебурзьке право.
avatar
4
Не спроста ми отримуємо "дари" з Росії. Рекомендую звернутися щодо особи цього князя до Енциклопедії українознавства.
avatar
5
Що, наших "патріотів" знову розвели як котенят - вони не подивилися дарованомк коню в зуби, а він виявився троянським?
Поясніть, будь-ласка.
avatar
6
А ви думаєте, що це українці вшанували пам'ятником сумнівної конструкції князя Ігоря? Тут дійсно відповідь на запитання чому- лише одна?конретна і не на нашу користь. Москва й надалі визначатиме кого, де та коли вшановувати. А про пропозиції пана Горяєва у них на порядку денному не стоїть. А може хтось скаже, що мовляв українські меценати заборилися!? Зовсім справа не в тім. На жаль наразі політика всіх цих відкриттів мемориалів, знаків, пам'ятників тощо ідеологічно формується там, за Новгород-Сіверським Гремячем!? Чи не пам'ятаєте, як всією Україною прагнули відкрити пам'ятника І.С.Мазепі у Полтаві? Ну і що з цього вийшло? Отаке воно реальне життя. Поки, здається, на колінах.
avatar