Відійшов у вічність Маріо Варгас Льоса
Сумна вість прийшла зі столиці Перу Ліми: помер видатний письменник Перу, Латинської Америки, планети Земля Маріо Варгас Льоса. За 16 днів до цього від відзначив свої 89 років.
Біографічна довідка: Хо́рхе Ма́ріо Пе́дро Ва́ргас Льо́са (іспанською .Jorge Mario Pedro Vargas Llosa), 28 березня 1936 року, місто Арекіпа, Перу – 13 квітня 2025 року, Ліма), прозаїк, драматург, есеїст, філософ, публіцист, політичний і громадський діяч, лауреат Нобелівської премії 2010 року.
Відійшла ціла епоха у світовій літературі.
Пропоную публікацію моєї літературно-мистецької газети «Струна», № 3, за 11 січня 2021 року.
Література Латинської Америки – це духовний феномен ХХ століття. Кілька десятиліть, принаймні, в середині століття, це була найпотужніша література світу. Не марно ж багато фахівців, та й читачів, вважають найбільшим письменником століття колумбійця Габріеля Гарсіа Маркеса, лауреата Нобелівської премії 1982 року, а його роман «Сто років самотності» – вершиною літератури віку.
Справжній вибух латиноамериканської літератури почався у 1949 р., коли вийшли повість кубинця Алехо Карпентьєра «Царство земне» і роман «Маїсові люди» гватемальського письменника Мігеля Анхеля Астуріаса, удостоєного в 1967 р. Нобелівської премії. Це були перші твори так званого «магічного реалізму», який надовго запанує у літературі регіону. Дійсність у цих творах була густо насичена міфологією краю, герої їх – люди неординарні, як і їх вчинки.
У 50 –70-х рр. на авансцену вийшла блискуча плеяда прозаїків, творців так званого «нового латиноамериканського роману»: Хорхе Луїс Борхес і Хуліо Кортасар (Аргентина), Хуан Рульфо і Карлос Фуентес (Мексика), Аугусто Роа Бастос (Парагвай), Жоржі Амаду і Жоао Гімарайнс Роза (Бразилія), Хуан Онетті (Уругвай) та інші. У 60-х рр. у всьому світі почався книжково-видавничий бум латиноамериканського роману.
В цій блискучій плеяді класиків гідне місце займає і представник Перу Маріо Варгас Льоса, лауреат Нобелівської премії 2010 року.
Хо́рхе Ма́ріо Пе́дро Ва́ргас Льо́са народився у сім'ї дипломата Ернесто Варгаса Мальдонадо та Дори Льоса Урета. У Латинській Америці люди часто мають подвійне прізвище – від батька і матері, Звідси і прізвище Варгаса Льоси.
Невдовзі після народження хлопчика батьки розлучилися, і мати з сином переїхала у Болівію, де вони прожили наступні 9 років. Після чого повернулися на батьківщину, спочатку у провінційне містечко П'юру, через рік до столиці Ліми. Тут батьки помирилися і знову почали жити разом.
Маріо закінчив католицьку школу, а у 1950 році – військове училище «Леонсіо Прадо». Потім вчився на філологічному факультеті університету Сан-Маркос.У 1958 році отримав стипендію Мадридського університету і виїхав до Європи та США. Тривалий час жив у Британії. З 1990-х рр. – переважно в Іспанії.
1990 року балотувався на посаду президента Перу від партії «Демократичний фронт», але програв у другому турі Альберто Фухіморі, який згодом став диктатором і режим якого Льоса жорстко і переважно справедливо критикував.1993 року отримав громадянство Іспанії, не відмовляючись від перуанського. Член Іспанської королівської академії.
У листопаді 2014 року Маріо Варґас Льоса відвідав Україну, побував у Києві й Дніпрі. 11 листопада спілкувався зі студентами Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. Тоді він сказав: «Я дуже хотів відвідати Україну, адже мене також надзвичайно схвилював і надихнув цей рух громадянського суспільства, яке хоче покінчити з авторитарною традицією, рух суспільства, якому набрид постійний російський інтервенціонізм, якому набридла корупція. Вірю, що тут, в Україні, відбувся героїчний подвиг в ім‘я свободи, який глибоко вразив всіх чоловіків і жінок світу, всіх хто цінує демократію, законність і свободу.»
Слава прийшла до Льоси ще в 1960-х, коли він написав романи «Місто і пси», «Зелений дім», «Розмова в Соборі». Перший роман Льоси «Місто і пси» (1963) спричинив у Перу скандал і був підданий осуду з боку офіційної влади, після чого книгу було заборонено і спалено. Роман показав, які безчинства дідівщини існують у перуанській армії. Роман «Місто і пси» став культовою книгою для молоді. У СРСР і США роман було екранізовано. Радянська кінострічка «Ягуар» була відзнята чилійським режисером Себастьяном Аларконом.
Далі письменник продовжує активно творити в найрізноманітніших жанрах: комедії, детективу, історичного роману, політичного трилера.
Кращим своїм твором письменник вважає роман «Війна кінця світу». В ньому зображене народне повстання у Бразилії наприкінці ХІХ століття. Головна ідея роману – якщо люди глухі одне до одного, не можуть прислухатися, зрозуміти інших, це призводить до величезних потрясінь і трагедій. Роман вийшов наприкінці 70-х і він багато в чому пророчий і актуальний сьогодні, коли на планеті стільки насилля.
Блискучим за стилем є роман «Тітонька Хулія і писака». Він у значній мірі автобіографічний, письменник описує свою роботу молодим журналістом у Лімі. А суть книги в розвінчанні так званої масової культури, низькопробних ремісничих штучок, які заполонили літературу і мистецтво. Роман написаний понад 30 років тому і знов-таки виявився пророчим, з огляду на те, скільки нині убогості у літературі і мистецтві, в цій широко тиражованій телебаченням та інтернетом мас-культурі.
Петро АНТОНЕНКО
Біографічна довідка: Хо́рхе Ма́ріо Пе́дро Ва́ргас Льо́са (іспанською .Jorge Mario Pedro Vargas Llosa), 28 березня 1936 року, місто Арекіпа, Перу – 13 квітня 2025 року, Ліма), прозаїк, драматург, есеїст, філософ, публіцист, політичний і громадський діяч, лауреат Нобелівської премії 2010 року.
Відійшла ціла епоха у світовій літературі.
Пропоную публікацію моєї літературно-мистецької газети «Струна», № 3, за 11 січня 2021 року.
Література Латинської Америки – це духовний феномен ХХ століття. Кілька десятиліть, принаймні, в середині століття, це була найпотужніша література світу. Не марно ж багато фахівців, та й читачів, вважають найбільшим письменником століття колумбійця Габріеля Гарсіа Маркеса, лауреата Нобелівської премії 1982 року, а його роман «Сто років самотності» – вершиною літератури віку.
Справжній вибух латиноамериканської літератури почався у 1949 р., коли вийшли повість кубинця Алехо Карпентьєра «Царство земне» і роман «Маїсові люди» гватемальського письменника Мігеля Анхеля Астуріаса, удостоєного в 1967 р. Нобелівської премії. Це були перші твори так званого «магічного реалізму», який надовго запанує у літературі регіону. Дійсність у цих творах була густо насичена міфологією краю, герої їх – люди неординарні, як і їх вчинки.
У 50 –70-х рр. на авансцену вийшла блискуча плеяда прозаїків, творців так званого «нового латиноамериканського роману»: Хорхе Луїс Борхес і Хуліо Кортасар (Аргентина), Хуан Рульфо і Карлос Фуентес (Мексика), Аугусто Роа Бастос (Парагвай), Жоржі Амаду і Жоао Гімарайнс Роза (Бразилія), Хуан Онетті (Уругвай) та інші. У 60-х рр. у всьому світі почався книжково-видавничий бум латиноамериканського роману.
В цій блискучій плеяді класиків гідне місце займає і представник Перу Маріо Варгас Льоса, лауреат Нобелівської премії 2010 року.
Хо́рхе Ма́ріо Пе́дро Ва́ргас Льо́са народився у сім'ї дипломата Ернесто Варгаса Мальдонадо та Дори Льоса Урета. У Латинській Америці люди часто мають подвійне прізвище – від батька і матері, Звідси і прізвище Варгаса Льоси.
Невдовзі після народження хлопчика батьки розлучилися, і мати з сином переїхала у Болівію, де вони прожили наступні 9 років. Після чого повернулися на батьківщину, спочатку у провінційне містечко П'юру, через рік до столиці Ліми. Тут батьки помирилися і знову почали жити разом.
Маріо закінчив католицьку школу, а у 1950 році – військове училище «Леонсіо Прадо». Потім вчився на філологічному факультеті університету Сан-Маркос.У 1958 році отримав стипендію Мадридського університету і виїхав до Європи та США. Тривалий час жив у Британії. З 1990-х рр. – переважно в Іспанії.
1990 року балотувався на посаду президента Перу від партії «Демократичний фронт», але програв у другому турі Альберто Фухіморі, який згодом став диктатором і режим якого Льоса жорстко і переважно справедливо критикував.1993 року отримав громадянство Іспанії, не відмовляючись від перуанського. Член Іспанської королівської академії.
У листопаді 2014 року Маріо Варґас Льоса відвідав Україну, побував у Києві й Дніпрі. 11 листопада спілкувався зі студентами Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. Тоді він сказав: «Я дуже хотів відвідати Україну, адже мене також надзвичайно схвилював і надихнув цей рух громадянського суспільства, яке хоче покінчити з авторитарною традицією, рух суспільства, якому набрид постійний російський інтервенціонізм, якому набридла корупція. Вірю, що тут, в Україні, відбувся героїчний подвиг в ім‘я свободи, який глибоко вразив всіх чоловіків і жінок світу, всіх хто цінує демократію, законність і свободу.»
Слава прийшла до Льоси ще в 1960-х, коли він написав романи «Місто і пси», «Зелений дім», «Розмова в Соборі». Перший роман Льоси «Місто і пси» (1963) спричинив у Перу скандал і був підданий осуду з боку офіційної влади, після чого книгу було заборонено і спалено. Роман показав, які безчинства дідівщини існують у перуанській армії. Роман «Місто і пси» став культовою книгою для молоді. У СРСР і США роман було екранізовано. Радянська кінострічка «Ягуар» була відзнята чилійським режисером Себастьяном Аларконом.
Далі письменник продовжує активно творити в найрізноманітніших жанрах: комедії, детективу, історичного роману, політичного трилера.
Кращим своїм твором письменник вважає роман «Війна кінця світу». В ньому зображене народне повстання у Бразилії наприкінці ХІХ століття. Головна ідея роману – якщо люди глухі одне до одного, не можуть прислухатися, зрозуміти інших, це призводить до величезних потрясінь і трагедій. Роман вийшов наприкінці 70-х і він багато в чому пророчий і актуальний сьогодні, коли на планеті стільки насилля.
Блискучим за стилем є роман «Тітонька Хулія і писака». Він у значній мірі автобіографічний, письменник описує свою роботу молодим журналістом у Лімі. А суть книги в розвінчанні так званої масової культури, низькопробних ремісничих штучок, які заполонили літературу і мистецтво. Роман написаний понад 30 років тому і знов-таки виявився пророчим, з огляду на те, скільки нині убогості у літературі і мистецтві, в цій широко тиражованій телебаченням та інтернетом мас-культурі.
Петро АНТОНЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |