Від Піночета до Каста: Чилі обрала стабільність
Минулих вихідних Чилі зіткнулася з історичним рішенням. Шанси були неймовірні. Поставлена перед вибором між поверненням до політики, яка зробила її найпроцвітаючою країною Південної Америки, та шляху лівацького авантюризму, Чилі довела свою зрілість, зробивши ставку на Хосе Антоніо Каста.
Ці вибори стали доленосним змаганням двох непримирених бачень суспільства та світу.
Хосе Антоніо Каст - римо-католик та син скромних баварських іммігрантів, балотувався як кандидат, що демонструє авторитет, економічний реалізм та національну єдність.
Його суперниця - Жанетт Хара, член Чилійської комуністичної партії, яка проводила кампанію, обіцяючи, як і всі ліваки, перерозподілу багатства без його виробництва та обіцянки прав для всіх без обов'язків перед кимось, таким чином руйнуючи унікальну чилійську економічну модель, побудовану під керівництвом Августо Піночета.
Тезово:
1. Вибори без скандалів.
Президентські вибори в Чилі пройшли спокійно та прозоро. Поразку Жаннет Хара визнано одразу після підрахунку голосів, що підтвердило легітимність процесу.
2. Фактори перемоги Каста.
Автономія виборців: чилійці традиційно голосують, виходячи з внутрішніх проблем, а не зовнішніх трендів.
Безпека та міграція: головні теми кампанії. Обіцянка «навести лад» знайшла відгук у суспільстві.
Третя сила: прихильники Франка Парісі цього разу підтримали правих, а не лівоцентристів.
Розчарування в Борічі: невиконані обіцянки, провал конституційної реформи, зростання злочинності.
Образ Хари: асоціація з непопулярним урядом та психологічний бар’єр через членство в Комуністичній партії.
3. Політичні перспективи
Сильна парламентська база: коаліція Каста контролює більшість у Палаті депутатів і майже половину Сенату. Це забезпечує стабільність.
Економіка: залишиться незмінною.
Міграція: план депортації 300 тис. мігрантів виглядає малореалістичним, але стане тестом для нової влади.
Зовнішня політика: прагматизм у відносинах із США та Китаєм, продовження проукраїнської лінії.
4. Значення для регіону.
Перемога Каста вписується у ширший тренд посилення правих сил у Латинській Америці: Аргентина, Еквадор, Гондурас, потенційно в 2006 році - Колумбія та Перу.
Підсумовуючи можна сказати, що перемога Хосе Антоніо Каста — це не лише реванш окремого політика, а й симптом глибшої тенденції: суспільство втомилося від невиконаних обіцянок і шукає гарантій порядку. Якщо новий президент зможе продемонструвати реальні успіхи у боротьбі зі злочинністю, він отримає широку підтримку. Якщо ж ні — його рейтинг може впасти так само стрімко, як колись у Боріча.
Невеличкий екскурс щодо особливостей чилійської економічної моделі.
Ця модель Чилі сформувалася в період правління Аугусто Піночета під впливом так званих «чикаго бойз» — економістів, які пройшли підготовку в Чиказькому університеті.
Її ключові риси:
Лібералізація економіки: відкритість торгівлі, зняття бар’єрів для іноземних інвестицій.
Приватизація: масовий продаж державних підприємств, що стимулював приватну ініціативу та скорочував бюджетні витрати.
Фінансова стабілізація: контроль інфляції, створення стабілізаційних фондів, які дозволяли згладжувати кризові коливання (зокрема падіння цін на мідь у 2009 р.).
Пенсійна реформа: перехід до приватних фондів, які стали не лише інструментом накопичення капіталу, а й соціальної стабільності.
Експортна орієнтація: забезпечила середнє зростання економіки на рівні 6% — найвищий показник у регіоні.
У результаті Чилі стала однією з найбільш успішних економік Латинської Америки:
ВВП у 2023 році становив близько 335-347 мільярдів доларів США, а ВВП на душу населення – приблизно $14,227.
Попри спроби лівих урядів внести соціальні корективи, базова модель залишилася незмінною: відкрита економіка, приватний капітал, експортна орієнтація та фінансова дисципліна.
Сергій ЧАПЛИГІН
Ці вибори стали доленосним змаганням двох непримирених бачень суспільства та світу.
Хосе Антоніо Каст - римо-католик та син скромних баварських іммігрантів, балотувався як кандидат, що демонструє авторитет, економічний реалізм та національну єдність.
Його суперниця - Жанетт Хара, член Чилійської комуністичної партії, яка проводила кампанію, обіцяючи, як і всі ліваки, перерозподілу багатства без його виробництва та обіцянки прав для всіх без обов'язків перед кимось, таким чином руйнуючи унікальну чилійську економічну модель, побудовану під керівництвом Августо Піночета.
Тезово:
1. Вибори без скандалів.
Президентські вибори в Чилі пройшли спокійно та прозоро. Поразку Жаннет Хара визнано одразу після підрахунку голосів, що підтвердило легітимність процесу.
2. Фактори перемоги Каста.
Автономія виборців: чилійці традиційно голосують, виходячи з внутрішніх проблем, а не зовнішніх трендів.
Безпека та міграція: головні теми кампанії. Обіцянка «навести лад» знайшла відгук у суспільстві.
Третя сила: прихильники Франка Парісі цього разу підтримали правих, а не лівоцентристів.
Розчарування в Борічі: невиконані обіцянки, провал конституційної реформи, зростання злочинності.
Образ Хари: асоціація з непопулярним урядом та психологічний бар’єр через членство в Комуністичній партії.
3. Політичні перспективи
Сильна парламентська база: коаліція Каста контролює більшість у Палаті депутатів і майже половину Сенату. Це забезпечує стабільність.
Економіка: залишиться незмінною.
Міграція: план депортації 300 тис. мігрантів виглядає малореалістичним, але стане тестом для нової влади.
Зовнішня політика: прагматизм у відносинах із США та Китаєм, продовження проукраїнської лінії.
4. Значення для регіону.
Перемога Каста вписується у ширший тренд посилення правих сил у Латинській Америці: Аргентина, Еквадор, Гондурас, потенційно в 2006 році - Колумбія та Перу.
Підсумовуючи можна сказати, що перемога Хосе Антоніо Каста — це не лише реванш окремого політика, а й симптом глибшої тенденції: суспільство втомилося від невиконаних обіцянок і шукає гарантій порядку. Якщо новий президент зможе продемонструвати реальні успіхи у боротьбі зі злочинністю, він отримає широку підтримку. Якщо ж ні — його рейтинг може впасти так само стрімко, як колись у Боріча.
Невеличкий екскурс щодо особливостей чилійської економічної моделі.
Ця модель Чилі сформувалася в період правління Аугусто Піночета під впливом так званих «чикаго бойз» — економістів, які пройшли підготовку в Чиказькому університеті.
Її ключові риси:
Лібералізація економіки: відкритість торгівлі, зняття бар’єрів для іноземних інвестицій.
Приватизація: масовий продаж державних підприємств, що стимулював приватну ініціативу та скорочував бюджетні витрати.
Фінансова стабілізація: контроль інфляції, створення стабілізаційних фондів, які дозволяли згладжувати кризові коливання (зокрема падіння цін на мідь у 2009 р.).
Пенсійна реформа: перехід до приватних фондів, які стали не лише інструментом накопичення капіталу, а й соціальної стабільності.
Експортна орієнтація: забезпечила середнє зростання економіки на рівні 6% — найвищий показник у регіоні.
У результаті Чилі стала однією з найбільш успішних економік Латинської Америки:
ВВП у 2023 році становив близько 335-347 мільярдів доларів США, а ВВП на душу населення – приблизно $14,227.
Попри спроби лівих урядів внести соціальні корективи, базова модель залишилася незмінною: відкрита економіка, приватний капітал, експортна орієнтація та фінансова дисципліна.
Сергій ЧАПЛИГІН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |