Україна - не прихисток для "хороших русских"!
Це була перша книга, яку я прочитав білоруською. Не білоруського автора, поляка, не володіючи ще тоді польською. Не про Білорусь, про імперію. Про російську імперію, видатного репортажиста Капусцінського.
З усіх останніх подій, новин і матеріалів у західних медіа, нам слід було б зрозуміти, що одним нашим фронтом не обійтися. Ця війна надовго, імперія не готова розпадатися так, як нам того хотілося б, російський натовп не став і не стане суспільством, допоки пожиратиме нові народності і ми майже прогавили, як вони окупували Білорусь.
Днями бачив як російські ліберали обсирають білоруську мову, університет Шевченка закриває білоруську програму, а ми радіємо, бо з території Білорусі по нам летять ракети і дрони.
Розумію, це емоції. Але якщо ми не станемо взлітною смугою для відновлення незалежності Білорусі, появи на мапі Дагестану, Ічкерії і Бурятії — усі сили на розвалення імперії так і будуть покладені на нас. «Без вільної України — немає вільної Польщі» колись взяла на прапор польська «Солідарність», у той час мало хто вірив у справжню незалежність України. Цей розрахунок був прагматичний, оскільки якби цього не сталося тоді, сьогодні б проти поляків у складі російської армії воювали б ми з вами так, як мій батько воював під Брно у 1968-му, а багато хто з ваших батьків і родичів — ув окупаційній війні в Афганістані. А ще на крок назад — наші діди були мʼясом в російській армії, яким штурмували Дніпро.
Тому абсолютно хибний шлях, який пропонують наші русофіли — будувати тут прихисток для «хороших рускіх». Навпаки, вважаю, що в нас зараз мають зростати білоруські, дагестанські та інші студії, які дозволять нам зруйнувати весь російський міф. Це один із тих нелінійних засобів, які відкриють нові фронти для загниваючої імперії. Ми ще й маємо конкурентну перевагу — маємо змогу зрозуміти поневолені народи через схожий досвід на відміну від імперців, для яких будь-яка мова «смєшная».
Знаю, що деякі колеги вже цим активно займаються, дякую за цю важливу роботу. Для тих, хто засуджує поневолені народи — зазирніть на декілька колін в історію свого роду і подумайте, що війну ми вже не виграємо за 2-3 тижні, нам потрібні союзники і це вже не народи ворк-лайф-беленс.
Богдан ЛОГВИНЕНКО
З усіх останніх подій, новин і матеріалів у західних медіа, нам слід було б зрозуміти, що одним нашим фронтом не обійтися. Ця війна надовго, імперія не готова розпадатися так, як нам того хотілося б, російський натовп не став і не стане суспільством, допоки пожиратиме нові народності і ми майже прогавили, як вони окупували Білорусь.
Днями бачив як російські ліберали обсирають білоруську мову, університет Шевченка закриває білоруську програму, а ми радіємо, бо з території Білорусі по нам летять ракети і дрони.
Розумію, це емоції. Але якщо ми не станемо взлітною смугою для відновлення незалежності Білорусі, появи на мапі Дагестану, Ічкерії і Бурятії — усі сили на розвалення імперії так і будуть покладені на нас. «Без вільної України — немає вільної Польщі» колись взяла на прапор польська «Солідарність», у той час мало хто вірив у справжню незалежність України. Цей розрахунок був прагматичний, оскільки якби цього не сталося тоді, сьогодні б проти поляків у складі російської армії воювали б ми з вами так, як мій батько воював під Брно у 1968-му, а багато хто з ваших батьків і родичів — ув окупаційній війні в Афганістані. А ще на крок назад — наші діди були мʼясом в російській армії, яким штурмували Дніпро.
Тому абсолютно хибний шлях, який пропонують наші русофіли — будувати тут прихисток для «хороших рускіх». Навпаки, вважаю, що в нас зараз мають зростати білоруські, дагестанські та інші студії, які дозволять нам зруйнувати весь російський міф. Це один із тих нелінійних засобів, які відкриють нові фронти для загниваючої імперії. Ми ще й маємо конкурентну перевагу — маємо змогу зрозуміти поневолені народи через схожий досвід на відміну від імперців, для яких будь-яка мова «смєшная».
Знаю, що деякі колеги вже цим активно займаються, дякую за цю важливу роботу. Для тих, хто засуджує поневолені народи — зазирніть на декілька колін в історію свого роду і подумайте, що війну ми вже не виграємо за 2-3 тижні, нам потрібні союзники і це вже не народи ворк-лайф-беленс.
Богдан ЛОГВИНЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |