Татарстан мовчить, терпить, чекає слушної нагоди
Січнева публікація політолога Януша Бугайського "Керування розвалом Росії", що вийшла друком в американській газеті The Hill, викликала нервове збудження серед росіян.
Статтю оголосили маргінальною і навіть смішною. "Маячню Бугайського" взялися критикувати "РИА Новости", "Рамблер" і навіть державне телебачення РФ, яке присвятило окрему передачу "маргінальній писанині американської газети".
Тема єдності Росії стала особливо популярною у ЗМІ північного сусіда саме 2019 року. Підступні плани Заходу "розчленувати Російську Федерацію" викривають як цілі міністерства, так і окремі політики, чиновники та журналісти. З особливим завзяттям працюють інформаційні ресурси в національних республіках. Наприклад, одне з видань Мордовії нещодавно опублікувало статтю під заголовком "Фінно-угорські і тюркські народи Росії дорожать єдністю країни". Кремлівська пропаганда не лише гарячково запевняє громадян в економічній стабільності федерації, а й намагається переконати обивателя у відсутності будь-яких передумов до суверенізації національних республік.
Українці здобуття незалежності російськими територіями сприймають насамперед крізь призму Північного Кавказу. Адже саме Чечню, Інгушетію і Дагестан найчастіше згадують у російських і світових ЗМІ в контексті сепаратистських рухів. Водночас на території федерації розташовані й інші суб'єкти з досить яскравою історією боротьби за суверенітет, потужними економічними та демографічними передумовами до відокремлення від Росії. Одним із таких суб'єктів є світський, заможний і досить розвинений у порівнянні зі своїми сусідами Татарстан.
Розташування Татарстану
Ідель-Урал, або Поволжя, — територія, де зустрічаються й активно взаємодіють два світи: тюркський і фінно-угорський. Попри різні релігійні та культурні традиції, взаємодія тюркських і фінно-угорських народів не викликає між ними гострого антагонізму чи ізоляціоністських настроїв. Радше навпаки — Ідель-Урал можна назвати цілісним простором, що протягом багатьох століть зберігає ідентичність титульних націй, опираючись русифікації та розмиванню етнічних, мовних і релігійних кордонів.
Станом на початок 2019 року всі республіки Ідель-Уралу перебувають у складі Російської Федерації і розташовані і східній частині Європи. Найзахіднішою країною регіону є Ерзяно-Мокшанія (Республіка Мордовія). Відстань між західним кордоном Мордовії та східним кордоном України — близько 500 км. На сході від Ідель-Уралу розташований Башкортостан — найсхідніша країна Європи. Загальна площа Ідель-Уралу 320 708 км². У республіках Ідель-Уралу проживає 12 189 127 осіб. Тобто за площею Ідель-Урал зіставний з Польщею (312 685 км²), а за чисельністю населення — з Грецією (10 741 165 осіб).
У період між 1919-м і 1925 роками Башкортостан, а відтак і весь Ідель-Урал, мали спільний кордон із Киргизькою АСРР (так у той час називався Казахстан). Проте вже 1925 року більшовицьке керівництво вилучило Оренбурзьку губернію зі складу радянського Казахстану, передавши її до РРФСР. Столицю Казахстану перенесли з Оренбурга до Кзил-Орди (до 1936 р. республіка мала іншу назву — Казакська АСРР). Так виник Оренбурзький коридор, що розділив дві тюркські республіки. Спершу коридор, що відділяв Казахстан від Башкортостану, був заледве 30 км завширшки. Побоювання надмірної "дружби народів" між башкирами й казахами змусили Москву кілька разів "уточнити кордони". У результаті коридор розширився майже вдвічі. На сьогодні Республіки Ідель-Уралу не мають виходів до зовнішніх кордонів, а відстань між південним кордоном Башкортостану і північним Казахстану становить близько 50 км.
Значення Татарстану для регіону
У географічному центрі Ідель-Уралу розташований Татарстан. Багатий на природні ресурси, він завжди претендував не лише на економічну, а й на політичну самодостатність. Хоча татарська нація протягом півтисячоліття перебуває в утробі Московії, а тепер — Російської Федерації, волзькі татари не лише не втратили своєї ідентичності, а й слугують дороговказом для своїх сусідів. Татари досягли серйозних результатів у розвитку культури — перша татарська книжка з'явилася 1612 року (граматика татарської мови). Сама Казань стала потужним книговидавничим центром Російської імперії. Тут видавали книжки не лише татарською, а й мовами майже всіх народів Ідель-Уралу. Одним із перших кроків суверенного Татарстану, вже на початку 1990-х, стало заснування видавництва татарської книги "Мәгариф", що за неповні три десятиліття свого існування видало півтори тисячі книжок загальним накладом 18,5 млн примірників.
Нині крім республіканської влади над утвердженням татарської науки і культури працюють численні волонтери. Татарською перекладається не лише класика світової літератури (зокрема й праці античних філософів), а й сучасні наукові розвідки з фізики, математики, медицини, астрономії тощо. Працюють татарські перекладачі не стільки з російською мовою, скільки з англійською і турецькою. За останні кілька років з'явилися десятки відеолекцій TED, перекладених татарською. Є навіть посібники з програмування, укладені татарською мовою, — рівень недосяжний для більшості корінних народів РФ.
Такі поважні результати у справі розвитку й збереження татарської культури були б неможливі без серйозного інтелектуального та фінансового ресурсу. Запорукою татарської опірності асиміляційним процесам є низка національних рис: наполегливість, упертість, підприємливість, вірність ісламу у поєднанні з дотриманням народних звичаїв. Татарські інфраструктурні, освітні й наукові проекти, зрештою як і виторгувана в складних переговорах з Москвою куца автономія на реалізацію гуманітарної політики, також є наслідком важливості Татарстану для економіки РФ. Республіка щорічно потрапляє до ТОП-10 економічно найрозвиненіших суб'єктів держави. Татарстан є важливим центром промисловості: нафтовидобування і нафтопереробки, авіабудування, розробки систем зв'язку, виробництва вибухових речовин, машино- й автомобілебудування. На території республіки розташовані важливі для Росії інфраструктурні об'єкти: нафто- і газопроводи, два міжнародні аеропорти, залізниці, мости через Волгу й Свіягу. Татарстан — це інфраструктурний логістичний центр регіону Ідель-Урал.
Татарський опір в умовах путінської Росії
Росія систематично і наполегливо працює над асиміляцією великих корінних народів і перетворенням національних республік на звичайні області. Реалізація цього задуму відбувається в кількох напрямах:
— адміністративно-територіальний. З року в рік суверенітет республік урізають, передаючи владні повноваження до федерального центру;
— фінансово-економічний. Путінська модель єдності Росії — це забирати гроші в заможних суб'єктів федерації і давати бідним. Власне, це й утримує державу вкупі. "Як ви будете виживати без нашої допомоги?" — часто це останній аргумент Кремля в дискусії про самостійне майбутнє республік. Не дивно, що дотаційних регіонів дедалі більшає. Серед таких тепер навіть сусід Татарстану Башкортостан — індустріально розвинена і самодостатня республіка;
— культурно-ідентичний. Москва чітко окреслила рамки, в яких можуть існувати корінні народи і національні республіки: власна кухня, народні костюми і хоровий спів. Будь-які прояви самодостатності тавруються як екстремізм і русофобія. Федеральний центр узяв під свій контроль усі сфери життя корінних народів — від релігійних організацій до діаспорних структур за межами РФ;
— міжнародний. Росія чудово усвідомлює, звідки походять головні загрози територіальній цілісності: національні республіки, регіоналістські рухи і салафітські течії в ісламі. Озброєне підпілля салафітів вдалося ліквідувати фізично або пересаджати в тюрми. Натомість покінчити з національними республіками не так уже й просто — вони інституціолізовані ще від радянських часів. Крім Північного Кавказу головним болем залишається регіон Ідель-Урал, насамперед Татарстан. Відбираючи у нацреспублік залишки суверенітету, Москва підтримує малочисельні народи, що не становлять жодної загрози для Росії. Турбота про іжорців або саамів підноситься в очах міжнародної спільноти як "послідовна політика збереження етнічного і культурного багатоманіття Росії".
Навіть у цих непростих умовах татарський національний рух не лише зберігся, а й шукає нових форм та методів боротьби. Не тільки татарські самостійники, а й звичайні громадські активісти опинились у становищі дисидентів.
Сьогодні "татар милли хәрәкәте" (татарський національний рух) перестав бути масовим і організованим. Водночас зростає роль моральних авторитетів та окремих відчайдухів, за спиною яких немає багатотисячних демонстрацій, а натомість є співчуття і підтримка мислячої частини татарського суспільства. До таких особистостей належать письменниця, очільниця нині нелегальної Татарської партії національної незалежності "Иттифак" Фаузія Байрамова; політичний емігрант, засновник громадського руху "Вільний Ідель-Урал" Рафіс Кашапов; лідери молодіжної патріотичної організації "Азатлык" Наіль Набіуллін і Батирхан Агзамов; відомий татарський публіцист Руслан Айсін.
Навесні 2018 року в Україні група політичних емігрантів оголосила про створення громадського руху "Вільний Ідель-Урал", що декларує ненасильницьку боротьбу за здобуття шістьма республіками Поволжя державної самостійності. Один з лідерів "Вільного Ідель-Уралу" перебуває на території України. Організація розгорнула досить активну діяльність не лише на території нашої держави, а й в країнах Британської Співдружності і в Сполучених Штатах Америки. Учасники руху інформують міжнародну спільноту про порушення прав корінних народів Росії, випускають рідними мовами подкасти новин про Ідель-Урал та політичну ситуацію в світі, займаються правозахисною діяльністю.
Проте діяльність "Вільного Ідель-Уралу" наразилася на цілу низку проблем. Головною з них, за визначенням ерзянського діяча Сиреся Боляєня, є підтримка міжнародним співтовариством російської опозиції, а не національних рухів корінних народів. Дотепер і українські політики пов'язують майбутнє російсько-українських відносин з Олексієм Навальним, а не із самостійниками. Схоже, що без засвоєння історичних уроків Chicken Kiev speech ані Захід, ані Україна не зважаться на "Керування розвалом Росії".
Павло ПОДОБЄД
Повністю статтю читайте тут: https://dt.ua/HISTORY/tatarstan-movchit-terpit-chekaye-slushnoyi-nagodi-308401_.html?fbclid=IwAR1tuNAXThW8K8RXmxx1J0ajdFvk65lE5t4cHcO-gr0QUBKBpNQp56N_cbo
Статтю оголосили маргінальною і навіть смішною. "Маячню Бугайського" взялися критикувати "РИА Новости", "Рамблер" і навіть державне телебачення РФ, яке присвятило окрему передачу "маргінальній писанині американської газети".
Тема єдності Росії стала особливо популярною у ЗМІ північного сусіда саме 2019 року. Підступні плани Заходу "розчленувати Російську Федерацію" викривають як цілі міністерства, так і окремі політики, чиновники та журналісти. З особливим завзяттям працюють інформаційні ресурси в національних республіках. Наприклад, одне з видань Мордовії нещодавно опублікувало статтю під заголовком "Фінно-угорські і тюркські народи Росії дорожать єдністю країни". Кремлівська пропаганда не лише гарячково запевняє громадян в економічній стабільності федерації, а й намагається переконати обивателя у відсутності будь-яких передумов до суверенізації національних республік.
Українці здобуття незалежності російськими територіями сприймають насамперед крізь призму Північного Кавказу. Адже саме Чечню, Інгушетію і Дагестан найчастіше згадують у російських і світових ЗМІ в контексті сепаратистських рухів. Водночас на території федерації розташовані й інші суб'єкти з досить яскравою історією боротьби за суверенітет, потужними економічними та демографічними передумовами до відокремлення від Росії. Одним із таких суб'єктів є світський, заможний і досить розвинений у порівнянні зі своїми сусідами Татарстан.
Розташування Татарстану
Ідель-Урал, або Поволжя, — територія, де зустрічаються й активно взаємодіють два світи: тюркський і фінно-угорський. Попри різні релігійні та культурні традиції, взаємодія тюркських і фінно-угорських народів не викликає між ними гострого антагонізму чи ізоляціоністських настроїв. Радше навпаки — Ідель-Урал можна назвати цілісним простором, що протягом багатьох століть зберігає ідентичність титульних націй, опираючись русифікації та розмиванню етнічних, мовних і релігійних кордонів.
Станом на початок 2019 року всі республіки Ідель-Уралу перебувають у складі Російської Федерації і розташовані і східній частині Європи. Найзахіднішою країною регіону є Ерзяно-Мокшанія (Республіка Мордовія). Відстань між західним кордоном Мордовії та східним кордоном України — близько 500 км. На сході від Ідель-Уралу розташований Башкортостан — найсхідніша країна Європи. Загальна площа Ідель-Уралу 320 708 км². У республіках Ідель-Уралу проживає 12 189 127 осіб. Тобто за площею Ідель-Урал зіставний з Польщею (312 685 км²), а за чисельністю населення — з Грецією (10 741 165 осіб).
У період між 1919-м і 1925 роками Башкортостан, а відтак і весь Ідель-Урал, мали спільний кордон із Киргизькою АСРР (так у той час називався Казахстан). Проте вже 1925 року більшовицьке керівництво вилучило Оренбурзьку губернію зі складу радянського Казахстану, передавши її до РРФСР. Столицю Казахстану перенесли з Оренбурга до Кзил-Орди (до 1936 р. республіка мала іншу назву — Казакська АСРР). Так виник Оренбурзький коридор, що розділив дві тюркські республіки. Спершу коридор, що відділяв Казахстан від Башкортостану, був заледве 30 км завширшки. Побоювання надмірної "дружби народів" між башкирами й казахами змусили Москву кілька разів "уточнити кордони". У результаті коридор розширився майже вдвічі. На сьогодні Республіки Ідель-Уралу не мають виходів до зовнішніх кордонів, а відстань між південним кордоном Башкортостану і північним Казахстану становить близько 50 км.
Значення Татарстану для регіону
У географічному центрі Ідель-Уралу розташований Татарстан. Багатий на природні ресурси, він завжди претендував не лише на економічну, а й на політичну самодостатність. Хоча татарська нація протягом півтисячоліття перебуває в утробі Московії, а тепер — Російської Федерації, волзькі татари не лише не втратили своєї ідентичності, а й слугують дороговказом для своїх сусідів. Татари досягли серйозних результатів у розвитку культури — перша татарська книжка з'явилася 1612 року (граматика татарської мови). Сама Казань стала потужним книговидавничим центром Російської імперії. Тут видавали книжки не лише татарською, а й мовами майже всіх народів Ідель-Уралу. Одним із перших кроків суверенного Татарстану, вже на початку 1990-х, стало заснування видавництва татарської книги "Мәгариф", що за неповні три десятиліття свого існування видало півтори тисячі книжок загальним накладом 18,5 млн примірників.
Нині крім республіканської влади над утвердженням татарської науки і культури працюють численні волонтери. Татарською перекладається не лише класика світової літератури (зокрема й праці античних філософів), а й сучасні наукові розвідки з фізики, математики, медицини, астрономії тощо. Працюють татарські перекладачі не стільки з російською мовою, скільки з англійською і турецькою. За останні кілька років з'явилися десятки відеолекцій TED, перекладених татарською. Є навіть посібники з програмування, укладені татарською мовою, — рівень недосяжний для більшості корінних народів РФ.
Такі поважні результати у справі розвитку й збереження татарської культури були б неможливі без серйозного інтелектуального та фінансового ресурсу. Запорукою татарської опірності асиміляційним процесам є низка національних рис: наполегливість, упертість, підприємливість, вірність ісламу у поєднанні з дотриманням народних звичаїв. Татарські інфраструктурні, освітні й наукові проекти, зрештою як і виторгувана в складних переговорах з Москвою куца автономія на реалізацію гуманітарної політики, також є наслідком важливості Татарстану для економіки РФ. Республіка щорічно потрапляє до ТОП-10 економічно найрозвиненіших суб'єктів держави. Татарстан є важливим центром промисловості: нафтовидобування і нафтопереробки, авіабудування, розробки систем зв'язку, виробництва вибухових речовин, машино- й автомобілебудування. На території республіки розташовані важливі для Росії інфраструктурні об'єкти: нафто- і газопроводи, два міжнародні аеропорти, залізниці, мости через Волгу й Свіягу. Татарстан — це інфраструктурний логістичний центр регіону Ідель-Урал.
Татарський опір в умовах путінської Росії
Росія систематично і наполегливо працює над асиміляцією великих корінних народів і перетворенням національних республік на звичайні області. Реалізація цього задуму відбувається в кількох напрямах:
— адміністративно-територіальний. З року в рік суверенітет республік урізають, передаючи владні повноваження до федерального центру;
— фінансово-економічний. Путінська модель єдності Росії — це забирати гроші в заможних суб'єктів федерації і давати бідним. Власне, це й утримує державу вкупі. "Як ви будете виживати без нашої допомоги?" — часто це останній аргумент Кремля в дискусії про самостійне майбутнє республік. Не дивно, що дотаційних регіонів дедалі більшає. Серед таких тепер навіть сусід Татарстану Башкортостан — індустріально розвинена і самодостатня республіка;
— культурно-ідентичний. Москва чітко окреслила рамки, в яких можуть існувати корінні народи і національні республіки: власна кухня, народні костюми і хоровий спів. Будь-які прояви самодостатності тавруються як екстремізм і русофобія. Федеральний центр узяв під свій контроль усі сфери життя корінних народів — від релігійних організацій до діаспорних структур за межами РФ;
— міжнародний. Росія чудово усвідомлює, звідки походять головні загрози територіальній цілісності: національні республіки, регіоналістські рухи і салафітські течії в ісламі. Озброєне підпілля салафітів вдалося ліквідувати фізично або пересаджати в тюрми. Натомість покінчити з національними республіками не так уже й просто — вони інституціолізовані ще від радянських часів. Крім Північного Кавказу головним болем залишається регіон Ідель-Урал, насамперед Татарстан. Відбираючи у нацреспублік залишки суверенітету, Москва підтримує малочисельні народи, що не становлять жодної загрози для Росії. Турбота про іжорців або саамів підноситься в очах міжнародної спільноти як "послідовна політика збереження етнічного і культурного багатоманіття Росії".
Навіть у цих непростих умовах татарський національний рух не лише зберігся, а й шукає нових форм та методів боротьби. Не тільки татарські самостійники, а й звичайні громадські активісти опинились у становищі дисидентів.
Сьогодні "татар милли хәрәкәте" (татарський національний рух) перестав бути масовим і організованим. Водночас зростає роль моральних авторитетів та окремих відчайдухів, за спиною яких немає багатотисячних демонстрацій, а натомість є співчуття і підтримка мислячої частини татарського суспільства. До таких особистостей належать письменниця, очільниця нині нелегальної Татарської партії національної незалежності "Иттифак" Фаузія Байрамова; політичний емігрант, засновник громадського руху "Вільний Ідель-Урал" Рафіс Кашапов; лідери молодіжної патріотичної організації "Азатлык" Наіль Набіуллін і Батирхан Агзамов; відомий татарський публіцист Руслан Айсін.
Навесні 2018 року в Україні група політичних емігрантів оголосила про створення громадського руху "Вільний Ідель-Урал", що декларує ненасильницьку боротьбу за здобуття шістьма республіками Поволжя державної самостійності. Один з лідерів "Вільного Ідель-Уралу" перебуває на території України. Організація розгорнула досить активну діяльність не лише на території нашої держави, а й в країнах Британської Співдружності і в Сполучених Штатах Америки. Учасники руху інформують міжнародну спільноту про порушення прав корінних народів Росії, випускають рідними мовами подкасти новин про Ідель-Урал та політичну ситуацію в світі, займаються правозахисною діяльністю.
Проте діяльність "Вільного Ідель-Уралу" наразилася на цілу низку проблем. Головною з них, за визначенням ерзянського діяча Сиреся Боляєня, є підтримка міжнародним співтовариством російської опозиції, а не національних рухів корінних народів. Дотепер і українські політики пов'язують майбутнє російсько-українських відносин з Олексієм Навальним, а не із самостійниками. Схоже, що без засвоєння історичних уроків Chicken Kiev speech ані Захід, ані Україна не зважаться на "Керування розвалом Росії".
Павло ПОДОБЄД
Повністю статтю читайте тут: https://dt.ua/HISTORY/tatarstan-movchit-terpit-chekaye-slushnoyi-nagodi-308401_.html?fbclid=IwAR1tuNAXThW8K8RXmxx1J0ajdFvk65lE5t4cHcO-gr0QUBKBpNQp56N_cbo
| Читайте також |
| Коментарі (0) |