Святвечір. Дитинство

Ще в дитинстві мої одцвіли снігурі
Й синюватих снігів одцвіла холоднеча.
Я прохукав на шибці віконце зорі,
Щоб заходила в хату до нас на Святвечір.
Парувала кутя і теплів ще узвар,
Дідух важно мостивсь на покутті край столу.
Баба тихо в молитву складала слова
І підносила руки сухі до ікони.
А мороз за вікном аж скрипів з усіх сил
І мій прохук засклив на тонесенькій шибці.
Як вернути зорю до небесних світил,
Вона ж в хаті розтане, куди ж їй подіться!
Це малого мене розтривожило вкрай
І я очі підняв на ікони в куточку.
І здалось, що всміхнувся мені Миколай:
–Все по-божому буде, повір мені хлопче.
Я знов шибку прохукав, мороз аж ячав,
Не було снігурів, лиш сніги синюваті.
А у нас на столі розгорілась свіча,
Чи то зірка небесна осяяла хату…

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ
09.01.2022р.