Суржик і держава

Спогади про вчора.
Вечір. Автовокзал. Стовбур дерева з чималеньким заглибленням, яке забите "бичками' (залишками від сигарет), хоча по обидва боки, метрів зо два, стоять смітники. Поряд чую " а мне наравится мой суржик".

На платформі стоїть чистенький автобус із Вільнюса. Водії при краватках. Подумала: вміють же люди себе поважати. Тому і свою державу мають.

Олена ІСАЄНКО