Сучасник: Ленін – моральний ідіот від народження
«Виродок, моральний ідіот від народження, Ленін явив світові потрясіння. Він розорив одну з найвеличніших країн і вбив декілька мільйоні людей. І все-таки світ уже настільки втратив розум, що серед білого дня сперечаються: благодійник він світу чи ні?».
Іван БУНІН, російський та французький письменник
«На Леніна часто находив стан, який нагадував марення божевільного», – писав Олександр Богданов, що жив із Леніним на італійському острові Капрі. А як ще сприймати ідеї на кшталт: «Коли ми переможемо в світовому масштабі, ми, думається мені, зробимо із золота громадські вбиральні на вулицях найбільших міст світу»?.
«Ленін думає про владу 24 години на добу», – стверджували меншовики і колишні товариші Ульянова Федір Дан і Павло Аксельрод.
У жовтні 1914-го він закликав до громадянської війни: «Гасло миру – неправильне на даний момент. Це – обивательське, попівське гасло. Пролетарське гасло повинно бути «Громадянська війна».
Це гасло Ульянов реалізував на практиці. Його наслідками стали близько 13 мільйонів загиблих, два мільйони емігрантів, розграбована й зруйнована країна. Серед тих, що виїхали за кордон, було багато представників інтелігенції – прошарку, який так ненавидів Ленін: «Від інтелігентської сволоти очистимо Росію надовго». Або: «Інтелектуальні сили робітників і селян ростуть і міцніють у боротьбі за скинення буржуазії та її пособників, інтелігентиків, лакеїв капіталу, що вважають себе мозком нації. А насправді це не мозок, а лайно». А потім констатував: «А факт залишається: інтелігенція пішла геть (туди цій бл…ді й дорога!)». Це він про Бердяєва, Буніна, Ільїна, Мельгунова та багатьох інших.
Втім, емігрантам ще відносно пощастило. Бо для жертв жахливого «червоного» терору, запровадженого восени 1918-го, ніякого порятунку не існувало. Не дарма ж Сталін часто посилався на Леніна в часи великого терору. І справді:
«Терор і ЧК – речі абсолютно необхідні!»
«Принципово ми ніколи не відмовлялися й не відмовляємося від терору».
Спираючись на засади ленінської ідеології, керівник ЧК Мартін Лаціс писав: «Ми не ведемо війни проти окремих осіб. Ми винищуємо буржуазію як клас. Не шукайте на слідстві матеріалів і доказів того, що обвинувачений діяв ділом або словом проти радянської влади. Перше питання, яке ми повинні йому поставити, – до якого класу він належить, якого він походження, виховання, освіти або професії. Ці питання й повинні визначити долю обвинувачуваного».
Думку розвинув улюбленець Леніна Микола Бухарін: «Потрібно здійснити корінну ломку – до самих глибин. Упродовж 50 років знищити всі непролетарські елементи. Якщо ж робітничий клас не буде відповідати загальноприйнятним пролетарським завданням – розстріляти й робітників».
Ленін Дзержинському в травні 1919-го: «Попів слід заарештовувати як контрреволюціонерів і саботажників, розстрілювати нещадно і повсюдно, і якомога більше». За деякими оцінками, за ініціативою Леніна лише упродовж двох років розстріляно 14 тисяч релігійних діячів та 100 тисяч вірян.
А перший концтабір Ленін влаштував на Соловках, на території колишнього монастиря.
«Свобода слова? – Ми самогубством закінчувати наміру не маємо».
Бунти невдоволених караються зі звіриною жорстокістю. Реакція Леніна на народне повстання в п’яти волостях біля Пензи (1918 рік): «1) Повісити (неодмінно повісити, щоб народ бачив) не менш 100 явних куркулів, багатіїв, кровопивців… 4) Призначити заручників – згідно вчорашньої телеграми. Зробити так, щоб на сотні верст навкруги народ бачив, тріпотів, знав, кричав: душать і задушать кровопивців куркулів».
Та що там повстання, ось у лютому 1919-го снігопади замели залізниці: «…негайно заарештувати кількох членів виконкомів і комнезамів у тих місцевостях, де розчищення снігу проводиться не цілком задовільно. У тих же місцевостях взяти заручників із селян з тим, що якщо розчищення снігу не буде проведено, вони будуть розстріляні».
А це лист Йосипу Сталіну: «Пригрозіть розстрілом тому нечупарі, який, завідуючи зв’язком, не вміє дати Вам гарного підсилювача і домогтися повної справності телефонного зв’язку зі мною…».
Крім заручників, до душі Леніну була ідея загороджувальних загонів: «…чи не можна мобілізувати ще тисяч 20 пітерських робочих плюс тисяч 10 буржуїв, поставити позаду їх кулемети, розстріляти кілька сот і досягти справжнього напору на Юденича…».
Не дарма ж потім Гітлер говорив, що він вчився в Леніна та інших марксистів. І Сталін вчився в Леніна, ще й активно реалізовував всі ленінські плани в життя. Тож саме Ленін є батьком головних диктаторів ХХ століття.
«Нам до зарізу потрібна нафта, обдумайте маніфест населенню, що ми поріжем усіх, якщо спалять або зіпсують нафту і нафтові промисли…».
«Якщо не будуть прийняті героїчні заходи, я особисто буду проводити в Раді Оборони і в Цека не тільки арешти всіх відповідальних осіб, а й розстріли…».
Однак такі дії не залишили байдужими навіть небеса. Помирав більшовицький вождь дуже важко. В 1922-1923 роках Ульянов не міг ходити, перестав розмовляти, практично втратив зір і на фото виглядав відвертим ідіотом. «Він робить спроби щось сказати, але лунають неголосні, нечленороздільні звуки…», «Володимир Ілліч погано розуміє, що його просять зробити…» – записували в щоденнику лікарі.
В останні півроку хвороба нібито дещо відступила, однак він панічно боявся, що його отруять. Три останні дні його нудило, перед смертю тіло трусило в сильних конвульсіях, а температура зашкалювала за 42 градуси. Помер Ульянов чи то від сифілісу й прогресуючого паралічу, чи то отруєний вірними соратниками, тепер уже не розібратися. До речі, ймовірний його отруйник і «вірний учень» Сталін теж помер, як собака.
А завершимо цей огляд чеснот червоного диктатора цитатою з відкритого листа до Леніна ще одного його колишнього товариша, меншовика Віктора Чернова: «…Ви – людина аморальна до останніх глибин своєї істоти. Ви собі «по совісті» дозволили переступати через усі перешкоди, котрі знає людська совість. Кажуть, у своєму приватному житті ви любите дітей, кошенят, кроликів, усе живе. Але ви одним розчерком пера проллєте скільки завгодно крові з черствістю й дерев’яністю, котрій позаздрив би будь-який виродок із кримінального світу».
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ: Ви звернули увагу, як оцінювали та проклинали Леніна та його політику «великороси»! Проте, його злочини проти України на кілька порядків страшніші, брутальніші…
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Сергій БУТКО, Український інститут національної пам’яті
Іван БУНІН, російський та французький письменник
«На Леніна часто находив стан, який нагадував марення божевільного», – писав Олександр Богданов, що жив із Леніним на італійському острові Капрі. А як ще сприймати ідеї на кшталт: «Коли ми переможемо в світовому масштабі, ми, думається мені, зробимо із золота громадські вбиральні на вулицях найбільших міст світу»?.
«Ленін думає про владу 24 години на добу», – стверджували меншовики і колишні товариші Ульянова Федір Дан і Павло Аксельрод.
У жовтні 1914-го він закликав до громадянської війни: «Гасло миру – неправильне на даний момент. Це – обивательське, попівське гасло. Пролетарське гасло повинно бути «Громадянська війна».
Це гасло Ульянов реалізував на практиці. Його наслідками стали близько 13 мільйонів загиблих, два мільйони емігрантів, розграбована й зруйнована країна. Серед тих, що виїхали за кордон, було багато представників інтелігенції – прошарку, який так ненавидів Ленін: «Від інтелігентської сволоти очистимо Росію надовго». Або: «Інтелектуальні сили робітників і селян ростуть і міцніють у боротьбі за скинення буржуазії та її пособників, інтелігентиків, лакеїв капіталу, що вважають себе мозком нації. А насправді це не мозок, а лайно». А потім констатував: «А факт залишається: інтелігенція пішла геть (туди цій бл…ді й дорога!)». Це він про Бердяєва, Буніна, Ільїна, Мельгунова та багатьох інших.
Втім, емігрантам ще відносно пощастило. Бо для жертв жахливого «червоного» терору, запровадженого восени 1918-го, ніякого порятунку не існувало. Не дарма ж Сталін часто посилався на Леніна в часи великого терору. І справді:
«Терор і ЧК – речі абсолютно необхідні!»
«Принципово ми ніколи не відмовлялися й не відмовляємося від терору».
Спираючись на засади ленінської ідеології, керівник ЧК Мартін Лаціс писав: «Ми не ведемо війни проти окремих осіб. Ми винищуємо буржуазію як клас. Не шукайте на слідстві матеріалів і доказів того, що обвинувачений діяв ділом або словом проти радянської влади. Перше питання, яке ми повинні йому поставити, – до якого класу він належить, якого він походження, виховання, освіти або професії. Ці питання й повинні визначити долю обвинувачуваного».
Думку розвинув улюбленець Леніна Микола Бухарін: «Потрібно здійснити корінну ломку – до самих глибин. Упродовж 50 років знищити всі непролетарські елементи. Якщо ж робітничий клас не буде відповідати загальноприйнятним пролетарським завданням – розстріляти й робітників».
Ленін Дзержинському в травні 1919-го: «Попів слід заарештовувати як контрреволюціонерів і саботажників, розстрілювати нещадно і повсюдно, і якомога більше». За деякими оцінками, за ініціативою Леніна лише упродовж двох років розстріляно 14 тисяч релігійних діячів та 100 тисяч вірян.
А перший концтабір Ленін влаштував на Соловках, на території колишнього монастиря.
«Свобода слова? – Ми самогубством закінчувати наміру не маємо».
Бунти невдоволених караються зі звіриною жорстокістю. Реакція Леніна на народне повстання в п’яти волостях біля Пензи (1918 рік): «1) Повісити (неодмінно повісити, щоб народ бачив) не менш 100 явних куркулів, багатіїв, кровопивців… 4) Призначити заручників – згідно вчорашньої телеграми. Зробити так, щоб на сотні верст навкруги народ бачив, тріпотів, знав, кричав: душать і задушать кровопивців куркулів».
Та що там повстання, ось у лютому 1919-го снігопади замели залізниці: «…негайно заарештувати кількох членів виконкомів і комнезамів у тих місцевостях, де розчищення снігу проводиться не цілком задовільно. У тих же місцевостях взяти заручників із селян з тим, що якщо розчищення снігу не буде проведено, вони будуть розстріляні».
А це лист Йосипу Сталіну: «Пригрозіть розстрілом тому нечупарі, який, завідуючи зв’язком, не вміє дати Вам гарного підсилювача і домогтися повної справності телефонного зв’язку зі мною…».
Крім заручників, до душі Леніну була ідея загороджувальних загонів: «…чи не можна мобілізувати ще тисяч 20 пітерських робочих плюс тисяч 10 буржуїв, поставити позаду їх кулемети, розстріляти кілька сот і досягти справжнього напору на Юденича…».
Не дарма ж потім Гітлер говорив, що він вчився в Леніна та інших марксистів. І Сталін вчився в Леніна, ще й активно реалізовував всі ленінські плани в життя. Тож саме Ленін є батьком головних диктаторів ХХ століття.
«Нам до зарізу потрібна нафта, обдумайте маніфест населенню, що ми поріжем усіх, якщо спалять або зіпсують нафту і нафтові промисли…».
«Якщо не будуть прийняті героїчні заходи, я особисто буду проводити в Раді Оборони і в Цека не тільки арешти всіх відповідальних осіб, а й розстріли…».
Однак такі дії не залишили байдужими навіть небеса. Помирав більшовицький вождь дуже важко. В 1922-1923 роках Ульянов не міг ходити, перестав розмовляти, практично втратив зір і на фото виглядав відвертим ідіотом. «Він робить спроби щось сказати, але лунають неголосні, нечленороздільні звуки…», «Володимир Ілліч погано розуміє, що його просять зробити…» – записували в щоденнику лікарі.
В останні півроку хвороба нібито дещо відступила, однак він панічно боявся, що його отруять. Три останні дні його нудило, перед смертю тіло трусило в сильних конвульсіях, а температура зашкалювала за 42 градуси. Помер Ульянов чи то від сифілісу й прогресуючого паралічу, чи то отруєний вірними соратниками, тепер уже не розібратися. До речі, ймовірний його отруйник і «вірний учень» Сталін теж помер, як собака.
А завершимо цей огляд чеснот червоного диктатора цитатою з відкритого листа до Леніна ще одного його колишнього товариша, меншовика Віктора Чернова: «…Ви – людина аморальна до останніх глибин своєї істоти. Ви собі «по совісті» дозволили переступати через усі перешкоди, котрі знає людська совість. Кажуть, у своєму приватному житті ви любите дітей, кошенят, кроликів, усе живе. Але ви одним розчерком пера проллєте скільки завгодно крові з черствістю й дерев’яністю, котрій позаздрив би будь-який виродок із кримінального світу».
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ: Ви звернули увагу, як оцінювали та проклинали Леніна та його політику «великороси»! Проте, його злочини проти України на кілька порядків страшніші, брутальніші…
Сергій ГОРОБЕЦЬ, Сергій БУТКО, Український інститут національної пам’яті
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
