реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОЛІТИКУМ

Кат України

22-Квіт-21 1168 5.0 0
22 квітня 1870 року в російському місті Симбірську народився кат України, диявольський персонаж у світовій історії Владімір Ульянов (Лєнін).

Хто такий Лєнін?

Син місцевого п'яниці, чувашсько-калмицького напівкровка Іллі Ульянова та Марії Бланк, єврейської дами, схильної вести досить вільний спосіб життя.

Ніколи не працюючий адвокат, журналіст маргінальних газеток з дріб'язковим тиражем, освіта - незакінчена вища, брат терориста, eмігрант, який волів не жити в Росії, письменник, чиї книги наполовину складаються з вихваляння німецьких письменників Маркса і Енгельса і наполовину з лайки з подільниками, морально нестабільний сифілітик, що жив з двома жінками (Інеса Арманд та Надєжда Крупская).

Він керував Росією приблизно 6 років - з кінця 1917 року до початку 1924 року.
За роки свого правління сильна європейська країна з одним з найвищих темпів зростання перетворився на жебрака, зруйновану напівпустелю, в якій люди гинули від тифу, масово голодували і займалися канібалізмом (людоїдством), судова система була замінена на ВЧК - систему масових розстрілів, держава займалася грабунком, країна закрилася в самоізоляції і оголосила своєю метою. світову революцію - захоплення всього людства.
Давайте перерахувати ключові акти відповідача.

1905-1917 роки.
Організовував та надихав терористів.
Він був натхненником та організатором вбивств співробітників правоохоронних органів та державних службовців, терористичних актів з використанням вибухівки, грабунків і розбоїв.

1917 рік.
Приїхав через ворожу Німеччину до воюючої з нею Росії.
На німецькі гроші (з ними йде війна!) організував державний переворот, або за твердженням послідовників - першу у світі кольорову революцію (червону).

1918 рік.
Він скоїв безпрецедентну в історії зраду, капітулювавши перед Німеччиною та віддавши їй в вічну власність величезну частину території країни. І без будь-якої військової необхідності. Також зрадив союзників, які продовжували боротися з агресором.

1918 рік.
Віддав наказ про страту попереднього лідера (імператора Миколу Романова) разом з сім'єю, включно з неповнолітніми дітьми.

1918 рік.
Розпочав масову різанину та винищення населення - "червоний терор", організовував розстріли та концтабори, цілеспрямовано привів країну до громадянської війни, в якій вона була зруйнована вщент, загинуло більше 10 мільйонів чоловік, еліта країни була знищена або втекла.

1918 рік.
Запровадив "воєнний комунізм".
Конфіскував всі вклади громадян.
Організував пограбування селян.
Відняв квартири і будинки у власників.
Відняв банки, страхові товариства, фабрики і заводи в акціонерів, млини, майстерні у дрібних підприємців.

1920 рік.
Знищував тамбовських селян військами (100 000 солдатів), артилерією, авіацією та хімічною зброєю(!!!).

1918-1921 роки.
В результаті організованої Лєніним продрозкладки від голоду померло 5 млн. чоловік.
Продрозкладка - злочинна політика конфіскації, державного грабунку зернових у селян - стала головною причиною Голодомору в Україні 1921-1923 рр. та голоду на Поволжі 1921-1922 рр.

1921 рік.
Перетворивши країну на руїни, спробував її відновити, боягузливою відмовою від своїх же комуністичних ідей.
Ввів НЕП, який повернув людям куце право на дрібне підприємництво, що, тим не менше, врятувало країну від вимирання.

1922 рік.
Пограбував церкви, віруючих всіх конфесій, організував масові репресії священиків.

1922 рік.
Заснував СРСР - імперію, нарізану на частини за національною ознакою, заклавши міну чвар на століття вперед.

1923 рік.
Продовжив створення Держави Всемогутніх Чиновників, працюючи з документами.

1924 рік.
Помер від сифілісу, залишивши при владі бандитів, які продовжили знищення людей різних національностей.

От і все.
Більше він нічого не зробив у своєму житті, якщо коротко.
Тільки підлість - вбивства, грабунки, розстріли, зради, руйнування, розорення, винищування.
Нічого окрім.
Доля людини.
Роль особистості в історії.

Здавалося б, це породження пекла має бути прокляте в віках.
Але подільники вирішили зробити свого ватажка богом, щоб виправдати свою вічну абсолютну владу над бидлом, що залишилось живим.

Побудували йому нанопіраміду і зробили з його трупа мумію, виставивши її для поклоніння комуністичних плебеїв.
Що характерно, большевицькі чиновники маркетували свого ідола як філософа і навіть генія.
Однак жодна з його божевільних ідей не підтвердилася ні на йоту.

«Відмирання держави», скасування армії і поліції провалилося в перші ж місяці після революції.
Диктатура пролетаріату обернулася диктатурою партійної бюрократії, в тому числі пограбувала і робітників, які всі наступні десятиліття «соціалізму» жили бідніше, ніж за царя.

Світова революція не сталася.
Комунізм не побудований ніде і не буде побудований ніколи.
Соціалізм показав себе як чортовськи неефективний спосіб виробництва.
Ради, що поєднують законодавчу і виконавчу владу - жалюгідна пародія на парламенти, підстилка під більшовицькою партією з вічно фальсифікованими виборами.

Все це історично-об'єктивно доводить, що підсудний був не тільки садистом і марнославним владолюбцем, а й просто дурнем.
Зрозуміло, що сьогодні тільки ідіоти і моральні виродки продовжують поклонятися трупу цього збоченця.
І нещасні бабусі, мізки яких отруювали з дитинства.

Лєнін і незалежна Україна.
Лєнін став могильником української державності, власне Української Народної Республіки. Створення останньої давало українцям шанс стати господарями на своїй землі. Це аж ніяк не входило в плани Леніна. Для нього та більшовиків Україна була потрібна як величезний резервуар природних та людських ресурсів. Тому незадовго після Жовтневого перевороту, 3 (16) грудня 1917 року, Ленін пише демагогічний «Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української ради», який наступного дня був ухвалений більшовицьким Совєтом народних комісарів. Спочатку йдуть оманливі ритуальні фрази, що цей Совєт визнає Українську республіку, її право відокремитись від Росії. Чого вартувало це право, блискуче продемонструвала радянська влада, коли людей, що хотіли його реалізувати, жорстоко карали.

Але повернемося до згаданого «Маніфесту…» «Стаючи на… шлях нечуваної зради щодо революції, – читаємо там, – на шлях підтримки найлютіших ворогів як національної незалежності народів Росії, так і Радянської влади, ворогів трудящої і експлуатованої маси, кадетів і каледінців, Рада (мається на увазі Центральна Рада як керівний орган Української Народної Республіки), змусила б нас оголосити, без усяких вагань, війну їй…». Чого тут варті такі твердження, ніби Центральна Рада є найлютішим ворогом національної незалежності народів Росії! Або те, що вона ворог трудящої і експлуатованої маси. Це при тому, що керівники Центральної Ради були соціалістами і не хотіли допускати в своє середовище «панів». Цей «Маніфест…» реально оголосив війну Українській Народній Республіці. Уже 12 (25) грудня 1917 року в Харкові, звісно, з санкції Лєніна, більшовики проголосили маріонеткову Українську радянську республіку. Фактично вперше саме в Україні вони апробували сценарій узурпації влади у непідконтрольних їм державам. Виглядав він таким чином: спочатку оголошується ультиматум легітимним органам влади, майже одночасно з цим створюються маріонеткові владні структури, підпорядковані більшовикам, після чого здійснюється окупація більшовицькими військами потрібної території під гаслом встановлення «народної влади», яку, зрозуміло, репрезентує маріонетковий уряд.

Після оголошення ультиматуму Совєта народних комісарів Центральній Раді в Україну прийшли більшовицькі загони, які тероризували населення, передусім тих людей, які демонстрували своє українство. Ленін своєю діяльністю призвів до радянсько-української війни, яка поєднувала елементи війни громадянської і тривала з 1918-го по 1920 рік. Не будемо говорити про страшні людські жертви цієї війни, про великі економічні втратити. Найбільшою втратою в ній було те, що українці не змогли вибороти незалежність. Звісно, тут можна говори про вину самих українців, їхніх провідників, які далеко не завжди діяли адекватно. Але не треба забувати, що на українські землі Ленін та більшовики звертали особливу увагу – як ні на одну із національних околиць колишньої Росії.
Втрата Україною незалежності, в чому була немала заслуга Леніна, мало для неї страшні наслідки. Це й масове переслідування української інтелігенції (чого вартує хоча б «розстріляне відродження»!), це й страшний Голодомор 1932-1933 років, і репресії 1937 року. Так, тоді Ленін уже відійшов у кращий світ. Але ленінську політику успішно продовжував Сталін. Зрештою, ті жахіття, які пережила Україна під час Другої світової війни, це теж, значною мірою, заслуга вірних ленінців.

"Урожай на Україні приблизно визначають 550—650 мільйонів пудів. Віднімаючи 150 мільйонів пудів на засів і 300 на годівлю сім'ї і худоби, маємо остачу в середньому близько 150 мільйонів пудів. Якщо поставити на Україні армію з голодних губерній (500 тисяч штиків), цю остачу можна було б зібрати (податком + товарообмін + окремими реквізиціями з багатих на допомогу голодним) повністю...",
Ленін В. І. про Україну. У двох частинах. Частина II. 1917—1922.— К.: Вид-цтво політ. літ-ри, 1977.— С. 411.
ПАМ’ЯТАЄМО!!!
НЕ ЗАБУДЕМО!!!

Микола БРОНЕЦЬКИЙ
В дописі використано матеріали UNOFFICIAL JUSTICE та Петра Кралюка.



Теги:Лєнін, Сталін, КПРС, комуністи, Микола Бронецький


Читайте також



Коментарі (0)
avatar