Староста села на кордоні з Росією
Теорія про старосту села трохи сухувата, але вона все одно підтверджує те, що він є лідером, якому громада виказала підтримку, є представником нової інституції, створеної для того, щоб інтереси всіх жителів сіл в об’єднаній території були належним чином представлені, щоб проблеми місцевого значення вирішувалися швидко, відкрито, зрозуміло.
У Сергія Супруненка – старости Гута-Студенецької округи – графік роботи такий чіткий, що кращого й не встановиш, зручнішого для жителів не придумаєш: від зорі і до зорі, і навіть – коли треба – серед ночі.
Його рідні гутостуденяни до цього звикли й вважають, що саме таким – людяним, безвідмовним, сповна відданим службі, має бути їхній обранець. Тож він таким і є, вже (не багато – не мало!) сім років!
Сім років тримає першість у краї, де зовсім поруч кордон із РФ, де навкруги, посеред негустих житлових будівель (наразі в Гуті-Студенецькій зареєстровано всього 170 мешканців) лише лісові хащі й болотця, встелена самосійками рівнина й, викликаючі оптимізм, розорані поля.
Землю, майже 90 відсотків всієї, забрав у підпорядкування знаний латифундист Сергій Дюжиков, якому сільчани довіряють, кроками якого дуже задоволені. Бо ж за паї платить по 7%, розраховується вчасно, ще й на вибір. Хочеш – гроші бери. Хочеш – зерно! А жито й пшениця ще ніколи нікому зайвими не були. Бо ж у господах є корови, коні, кури, качки й гуси – весь перелік необхідної для виживання живності.
А що виживання непросте – говорить і староста, і всі, з ким із Гути-Студенецької доводилося спілкуватися. Усіх гнітять розбиті дороги, особливо ділянка від Тихонович, куди щодня на навчання дістається 22 дітлахів. Сказати, що вона в аварійному стані – нічого не сказати. Бо ж то не дорога, а самісіньке пекло, до якого ризикує потрапити і малеча, і дорослі.
І про освітлення вуличне тамтешньому народу мріється, і про магазин, де, окрім хліба, до кошика клалися б і оселедець із ковбаскою, і ще щось – до хліба, і про пошту, яка б своєчасно періодику доставляла, а головне – про мир, – сказав з якимось особливим притиском, вагою, Сергій Васильович.
Сказав так разюче, що навіть найменшого сумніву у мене у здійсненні цієї великої загальної мрії не полишилося. Вона має здійснитися. Перед Новим роком чи опісля… Чи колись… А буде мир – буде все!
Олена КОМПАНЕЦЬ, Сновський район.
Фото авторки
У Сергія Супруненка – старости Гута-Студенецької округи – графік роботи такий чіткий, що кращого й не встановиш, зручнішого для жителів не придумаєш: від зорі і до зорі, і навіть – коли треба – серед ночі.
Його рідні гутостуденяни до цього звикли й вважають, що саме таким – людяним, безвідмовним, сповна відданим службі, має бути їхній обранець. Тож він таким і є, вже (не багато – не мало!) сім років!
Сім років тримає першість у краї, де зовсім поруч кордон із РФ, де навкруги, посеред негустих житлових будівель (наразі в Гуті-Студенецькій зареєстровано всього 170 мешканців) лише лісові хащі й болотця, встелена самосійками рівнина й, викликаючі оптимізм, розорані поля.
Землю, майже 90 відсотків всієї, забрав у підпорядкування знаний латифундист Сергій Дюжиков, якому сільчани довіряють, кроками якого дуже задоволені. Бо ж за паї платить по 7%, розраховується вчасно, ще й на вибір. Хочеш – гроші бери. Хочеш – зерно! А жито й пшениця ще ніколи нікому зайвими не були. Бо ж у господах є корови, коні, кури, качки й гуси – весь перелік необхідної для виживання живності.
А що виживання непросте – говорить і староста, і всі, з ким із Гути-Студенецької доводилося спілкуватися. Усіх гнітять розбиті дороги, особливо ділянка від Тихонович, куди щодня на навчання дістається 22 дітлахів. Сказати, що вона в аварійному стані – нічого не сказати. Бо ж то не дорога, а самісіньке пекло, до якого ризикує потрапити і малеча, і дорослі.
І про освітлення вуличне тамтешньому народу мріється, і про магазин, де, окрім хліба, до кошика клалися б і оселедець із ковбаскою, і ще щось – до хліба, і про пошту, яка б своєчасно періодику доставляла, а головне – про мир, – сказав з якимось особливим притиском, вагою, Сергій Васильович.
Сказав так разюче, що навіть найменшого сумніву у мене у здійсненні цієї великої загальної мрії не полишилося. Вона має здійснитися. Перед Новим роком чи опісля… Чи колись… А буде мир – буде все!
Олена КОМПАНЕЦЬ, Сновський район.
Фото авторки
| Читайте також |
| Коментарі (0) |