Справжній Ізраїль – «гетто, насичене могутньою армією» ?

Або Чому на представленні книги про Ізраїль не було керівників єврейської громади

Безперечно, Ізраїль ми не знаємо. Попри те, що ця країна чи не щодня у стрічці світових новин, що туди виїхали немало вихідців з України, попри (чи завдяки) вигадкам про всесвітню єврейську змову … Тому приїзд до Чернігова професора Монреальського університету Якова Рабкіна з представленням своєї книги «Современный Израиль» став подією для тих, хто хоче знати про Ізраїль більше.

Мене тоді здивувала відсутність на представленні керівників єврейської громади, про що я й написав на сайті. Книгу ж прочитав тільки зараз.

Будучи переконаним, що про Ізраїль ми повинні знати багато – в тому числі і про те, чому Ізраїль не визнає Голодомор українців геноцидом – ми маємо чути різні думки. Не тільки позицію голови єврейської громади Чернігова Семена Бельмана, до якої ми звикли, але і його єврейських опонентів. Зрештою, частину позиції С.Бельмана я також подаю, а повністю можете прочитати на його сторінці в інтернеті чи на сторінці Єврейської ради.

Я намагаюсь не коментувати ні твердження професора Рабкіна, ні слова С.Бельмана. Я тільки переклав одного й іншого українською мовою, за що й можу нести відповідальність. Далі, крім заголовків та виділеного курсивом, - цитати з книги.

Міфи про Ізраїль.

1. Ізраїль створено в голій пустині

Значна частина захоплених земель належала біженцям, яких сіоністи зробили біженцями і заборонили повертатися. Більше того, були конфісковані дві третини земель, що належали навіть палестинцям, які згодом отримали ізраїльське громадянство. Більше 500 палестинських поселень були знесені і на їх місці заснували 249 кібуц та інших общин.
Ізраїль створено всупереч волі переважної більшості населення регіону.

2. Демократична держава

Створена поселенцями – сіоністами ще на початку минулого століття система роздільного розвитку (на івриті афрада) продовжує викликати обурення і спротив серед місцевого населення. Засновники світового сіонізму, як і потім керівники держави, уникали точного визначення кордонів, на які вони претендують.

З 2010 року ізраїльський парламент заборонив доступ до подій 1947 – 1949 років, які палестинці називають «аль- Накба» (катастрофа). Муніципалітети і школи, які відзначать день палестинської трагедії, будуть платити штраф.

Незважаючи на те, що араби складають 20 відсотків населення, вони володіють лише 3 % земель країни. Араби – громадяни Ізраїлю не беруть участі у виборах і скільки б їх не було – вони можуть обрати строго визначене число депутатів, що нагадує расистську систему.

До речі, кнесет знаходиться на землі, яка належить єрусалимському патріарху.
Фактично створено державу, яка має всі ознаки расистської – Яків Рабкін порівнює її з державою апартеїду – ПАР, недарма питаннями розвідки у ній займалися євреї.
Сіонізм, колишній символ боротьби проти расизму і за права людини, став ідеологією, що заохочує єврейський расизм…

3. Всі в Ізраїлі – сіоністи

Унікальність сіонізму в тому, що його ідеологи змушені створювати єдиний «єврейський народ» із розкиданих по світу людей, у яких, крім релігії, було мало спільного.
Але якраз релігію вони і понизили – недарма син вбитого націонал-іудаїстами прем’єр- міністра Іцхака Рабіна ледве зміг на похоронах прочитати кадіш – традиційну поминальну молитву.

Політичний сіонізм вчить подвійній лояльності… вірність Ізраїлю повинна бути вища, ніж , країні, в якій єврей народився чи поселився. З цієї причини політичний сіонізм не тільки несумісний з обов’язком чесного громадянина, але і є плодородним грунтом для проростання антисемітизму… З самого початку сіоністи свідомо провокують ненависть до євреїв, а потім, зображаючи стурбованість, посилаються на цю ненависть, щоб виправдати створення єврейської держави. Це маккіавелізм, зведений у дев’ятий ступінь.

Безумовна підтримка Ізраїлю єврейськими діячами сприяє росту антисемітських настроїв, що в свою чергу укріплює позиції сіонізму і представляє Державу Ізраїль останнім прилистком від антисемітизму.
Ізраїльський вчений Боаз Еврон пише, що «сіонізм – це заперечення іудейства». Як справжній революціонер, «Бен- Гуріон бачив у іудейській релігії історичне нещастя єврейського народу, перепону для його перетворення в нормальну націю, з територією і урядом».
Раввин Шнеєрсон порівнює сіонізм зі свинею. Її копита роздвоєні –ознака кошерної тварини; якщо свиня ляже, виставивши копита, може видатися, що вона кошерна. Але при цьому, попереджує ребе, Тора забороняє їсти свинину…

4. Євреї – це іудеї
Повір’я начебто всі євреї – сіоністи і ярі захисники Держави Ізраїль, не більше ніж міф, що грає на руку антисемітам.
При цьому треба пам’ятати, що сіонізм – це далеко не тільки реакція євреїв на утиски, загрози і антисемітизм: сіоністи вміють добувати із нього вигоду, часто не гребуючи співробітництвом із явними антисемітами.
Талмуд говорить, що Всевишній наказав євреям не повертатися в Землю Ізраїлеву масово і організовано і не бунтувати проти влади других народів, а народи Він закляв не порабощати євреїв надмірно.
Раввин Абрам Блой настільки категорично виступав проти сіонізму і утвореної ним держави Ізраїль, що під час похорон навіть заборонили торкатися до його труни всім, хто бав участь в ізраїльських виборах.
Противники сіонізму вважають, що єдиний вихід – повна відмова від незалежності, отриманої всупереч волі місцевого єврейського і арабського населення, а значить і проти Божественної волі. Одним із найвідоміших критиків сіонізму став колишній голова кнесету Ізраїлю Авраам Бург. Раввин Моше Гірш (помер 2010 року) входив в уряд Палестинської автономії на правах міністра з питань євреїв.

5. Голокост
Існують задокументовані звинувачення ряду сіоністських керівників у байдужості і бездіянні під час масового знищення євреїв в роки другої світової війни, а інколи і в причетності до нього.
Вчитель Герцля Хехлер в 1931 році сказав у розмові з сіоністом: «Доведеться пожертвувати частиною європейського іудейства заради відновлення вашої біблійної батьківщини»
Сіоністи змогли виторгувати згоду гітлерівського уряду на виїзд десятків тисяч євреїв з їх капіталом в Палестину, що стало для решти світу приводом для зняття санкцій економічного бойкоту з нацистської Німеччини.
Історик Моше Ціммерман: «Якщо бути цинічним, можна сказати, що факт масового знищення євреїв став одним із найбільш корисних засобів для маніпулювання громадською думкою, особливо єврейською – до того ж, як в Ізраїлі, так і за його межами».

6. Весь світ – антисеміти

Теорію про вічне існування антисемітизму придумав засновник сіонізму Герцль. Вона є основним аргументом на користь створення окремої держави для євреїв. Насправді євреї жили дружно з рабами і в Палестині і в інших мусульманських країнах. Міф про всесвітню єврейську змову активно розвивають сіоністи – так легше нагнітати антисемітизм.

Це цікаво

Нетаньяху оголосив себе продовжувачем прізвища Нетаняьгу – древенєєврейського чиновника, перстень - печатка якого була знайдена біля стіни Храму, Насправді прізвище його батька – Міліковський і народився він у Російській імперії. Як висміяв учений сіоністів Амнон Раз – Кракоцкін, «Бога нема і він обітував нам цю землю».
Офіційний Ізраїль …присвоює собі пам’ять про євреїв інших країн, в основному радянських громадян, які загинули за свою батьківщину під час Великої Вітчизняної війни.
Відповідний пам’ятник прикрашено емблемою ізраїльської армії, яка була створена через три роки після закінчення війни.

Сіоністи = комуністи

Бен- Гуріон захоплювався Лєніним і жовтневим переворотом, називаючи його великою революцією! Істинною колискою сіонізму стала Російська імперія, з якої вийшли практично всі сіоністські та ізраїльські лідери

Соціалізм Бен- Гуріона надихався німецьким націонал – соціалізмом, що виник після першої світової війни.
Не дивно, що Ізраїль називають інколи «осколком російського революційного руху» (читай – більшовизму).
Спільність політичних поглядів і походження створювали сприятливі умови для підтримки зв’язків лівого крила сіонізму в Палестині з Радянським Союзом.
Кілька сот дітей імігрантів з Йємена були викрадені сіоністами з метою виховання їх за світською моделлю – «нового єврея». При цьому держава запевнила імігрантів, що їх діти померли. Лише багато років згодом, коли деяким батькам стали приходити повістки в армію на імена зниклих дітей, вони запідозрили неладне.
Раввин Ельханон Вассерман порівнював сіоністів з членами Євсекції, тобто Єврейської секції комуністичної партії в СРСР…

Сіоністи поступали зі своїми противниками точно так, як і комуністи та нацисти: голландський журналіст Яков де Хаан був убитий сіоністами за публікацію на Заході викривальних статей та отримання від короля Йорданії Абдалли листа підтримки євреям. Лист був викрадений при пограбуванні будинку Якова де Хаана. Вбили його при виході з синагоги. Автор висловлю переконання, що наказ про вбивство йшов із вищих кіл сіонізму – очевидно від уродженця Полтави, майбутнього президента Ізраїлю Іцхака Бен- Цві.

Альберт Енштейн засудив створення руху Жаботинським руху Бейтар, передбачаючи, що він стане «такою ж небезпекою для нашої молоді, як гітлеризм для молоді Німеччини».

Коментар голови єврейської громади Чернігова Семена Бельмана (взято з його сторінки в мережі Фейсбук), який назвав професора Рабкіна п’ятою колоною в єврейському русі:

«… Сказати українським студентам прямо про те, що через два дні після прийняття резолюції ООН про розділ Палестини на арабську і єврейську держави (до речі, ніякої арабської держави там ніколи до цього не існувало!) почались напади арабів на євреїв і що через півроку, буквально через 5 (1) годин після проголошення незалежної Держави Ізраїль, об’єднані армії 5 арабських держав напали на молоду єврейську державу, Рабкін якось забув.

«Забув» він розказати і про те, що в Декларації Незалежності Ізраїлю є і такі слова, звернені до арабських сусідів: «Ми протягуємо руку миру», - і що єврейська влада умовляла арабське населення не залишати свої будинки і гарантували їм безпеку і права громадян Ізраїлю. І що саме арабські лідери просили арабське населення залишити морське узбережжя і піднятися в гори, «щоб не створювати труднощі вторгненню арабських армій» в результаті чого, наприклад, у Хайфі із 62 тисяч арабів залишилося не більше 6 тисяч»

Семен Бельман називає виступ професора Рабкіна перед чернігівськими студентами «преступным бредом» і прозоро натякає на кадебістську службу професора – вихідця з Ленінграду: «Як видно, Яків Миронович став достойним випускником ведучих столичних вузів, якщо навіть майже через 50 років після еміграції із Країни Рад і через 25 років після смерті комуністичної системи оперує формулюваннями в стилі давно спочилих у бозі передових пропагандистів. І тут у мене виникає крамольна думка: яким чином і з яких причин в роки тотальної боротьби з сіонізмом міг із СРСР виїхати на Захід успішний радянський історик єврей Рабкін?»

Далі Семен Бельман нарікає на відсутність пильності в єврейських організаціях України і на чернігівського раввина, який у відповідь на рекомендацію не приймати професора Рабкіна сказав? «Але ж він єврей!»… А полеміку про Ізраїль - переконаний Семен Бельман – можна вести тільки в Ізраїлі.

Василь ЧЕПУРНИЙ