Митрополит онуфрій схвалив обстріл Лаври
За останні чотири роки вже мало що може здивувати, але іноді і таке трапляється. Мене не здивувало, що рашисти цієї ночі влучили в Успенський Собор. Після того, як ці нелюди прицільно стріляли у пологовий будинок у Маріуполі та у київський "Охматдит" вони показали, що для них не існує абсолютно нічого святого. Їм байдуже що знищувати - чи лікарні чи храми чи житлові будинки.
Мене здивувало інше. Реакція митрополита онуфрія на цей обстріл, а точніше повна її відсутність. Мовчання митр. онуфрія стосовно багатьох подій - річ не нова. Але тут ситуація зовсім інша. Успенський Собор - це особливе місце для нього. Майже дев'ять років митр. онуфрій був священноархімандритом Києво-Печерської Лаври. Майже дев'ять років він на постійній основі звершував більшість богослужінь. Саме на площі перед Успенським Собором відбулася його інтронізація на предстоятеля УПЦ МП.
Вже багато архієреїв УПЦ МП, хоч і у різний спосіб, але засудили цей обстріл. Але тільки не митрополит Онуфрій. Сьогоднішній день добіг кінця, а його редакції досі нема. Чому так? Тут мені пригадався відомий епізод з життя Соломона описаний у третьому розділі Першої Книзі Царів. Одного разу прийшли до нього дві жінки через суперечку. Обидві жінки народили синів, але у першої жінки син помер і вночі вона забрала собі живого сина у другої жінки, а їй підклала свого мертвого сина. Прокинувшись друга жінка відразу зрозуміла, що це не її син і жінки почали суперечку відносно живого сина. І саме з цією суперечкою вони і прийшли до Соломона.
Царь Соломон, котрий був сповнений мудрості Божої попросив принести меч і сказав наступне: «Розрубайте живу дитину надвоє і дайте одну половину одній жінці, а другу — другій». Далі пам'ятаєте що було? Справжня матір дитина сказала: «Будь ласка, володарю мій, віддай їй живу дитину! Не вбивай її!» На що сказала інша жінка: «Ні я, ні ти не матимемо його. Розділіть його надвоє!» Соломон відразу зрозумів, що перша жінка є матір'ю живого сина і їй і наказав віддати його.
А тепер запитання - до якої моделі поведінки більше відноситься митрополит онуфрій і чому? Вже три з половиною роки митрополит онуфрій не має доступу до Верхньої Лаври та не має права служити в Успенському Соборі. Тому його мовчання я розцінюю як модель другої підступної жінки. Він мовчить за принципом "Не мое - не шкода". Не любить Успенський Собор. Він не хоче реагувати на обстріл бо, скоріш за все, думає: "Чого я буду реагувати? Я там вже давно не служу тому це не моя справа".
Якби він любив Успенський Собор та Божу Матір, то для нього цей обстріл був би справжнім болем і він не зміг би мовчати не дивлячись конфесійну приналежність Собору. За моделлю першої жінки, справжньої матері, він мав би думати: "Хоч я там і не служу там. Хоч там і служить Православна Церква України, котру ми не визнаємо. Але все одно Успенський Собор - це для мене велика святиня і я не можу ігнорувати цей обстріл. І саме тому я зроблю звернення-засудження, не дивлячись на те, що я там не служу, і скоріш за все, ніколи вже і не зможу."
Інших причин мовчання я не бачу. Кажуть про боязнь реакції москви, але особисто я у цьому сумніваюся. При бажанні митр. онуфрій міг узгодити з москвою та зробити нейтральне звернення, як у випадку з Одесою у 2023-му році. Тоді він не мовчав, а зараз мовчить. Не через боязнь москви, а через особисту образу. Через те, що він вже не служить в Успенському Соборі. Через те, що він повністю програв Лавру і послужити може хіба що у новозбудованому храмі прп. Агапіта Печерського називаючи це "служінням у Лаврі". Хоча це навіть звучить смішно.
Але окрім такого показового мовчання, мене також дивує наївність багатох притомних отців з УПЦ МП, котрі і обстріл рішуче засудили і дивуються мовчанню митр. онуфрія. Дорогі отці, тепер ви, напевне, точно нічому не здивуєтеся. Як вам мати такого предстоятеля? Зовсім не соромно? Скажу відверто, після такого мовчання УПЦ тепер точно не побавиться приставки МП за часів предстоятельства митр. онуфрія. Якщо хочете щоб не було цього клейма - моліться та просіть у Господа обрання у майбутньому притомного предстоятеля, котрий по-справжньому буде шукати шляхів виходу з внутрішньої кризи. Бо з митрополитом онуфрієм вже точно каші не звариш і сьогодні всі бажаючи мали наочну нагоду у цьому переконатися.
P. S. Відтепер, як можна помітити, я пишу ім’я митрополита онуфрія виключно з маленької літери. Зазвичай я так пишу про відкритих ворогів України, котрі знаходяться в росії, наприклад кирил гундяєв, путін тощо. Але після такого показового мовчання, демонстративного прояву згеваги до Божої Матері та Її Собору і прояву байдужості до горя інших українців, котрі сьогодні також постраждали, думаю, митрополит онуфрій цілком гідний опинитися у цьому списку. Нехай Милосердний Господь йому допоможе та напоумить, якщо це ще можливо.
о. Ілля ІСТРАТОВ
Мене здивувало інше. Реакція митрополита онуфрія на цей обстріл, а точніше повна її відсутність. Мовчання митр. онуфрія стосовно багатьох подій - річ не нова. Але тут ситуація зовсім інша. Успенський Собор - це особливе місце для нього. Майже дев'ять років митр. онуфрій був священноархімандритом Києво-Печерської Лаври. Майже дев'ять років він на постійній основі звершував більшість богослужінь. Саме на площі перед Успенським Собором відбулася його інтронізація на предстоятеля УПЦ МП.
Вже багато архієреїв УПЦ МП, хоч і у різний спосіб, але засудили цей обстріл. Але тільки не митрополит Онуфрій. Сьогоднішній день добіг кінця, а його редакції досі нема. Чому так? Тут мені пригадався відомий епізод з життя Соломона описаний у третьому розділі Першої Книзі Царів. Одного разу прийшли до нього дві жінки через суперечку. Обидві жінки народили синів, але у першої жінки син помер і вночі вона забрала собі живого сина у другої жінки, а їй підклала свого мертвого сина. Прокинувшись друга жінка відразу зрозуміла, що це не її син і жінки почали суперечку відносно живого сина. І саме з цією суперечкою вони і прийшли до Соломона.
Царь Соломон, котрий був сповнений мудрості Божої попросив принести меч і сказав наступне: «Розрубайте живу дитину надвоє і дайте одну половину одній жінці, а другу — другій». Далі пам'ятаєте що було? Справжня матір дитина сказала: «Будь ласка, володарю мій, віддай їй живу дитину! Не вбивай її!» На що сказала інша жінка: «Ні я, ні ти не матимемо його. Розділіть його надвоє!» Соломон відразу зрозумів, що перша жінка є матір'ю живого сина і їй і наказав віддати його.
А тепер запитання - до якої моделі поведінки більше відноситься митрополит онуфрій і чому? Вже три з половиною роки митрополит онуфрій не має доступу до Верхньої Лаври та не має права служити в Успенському Соборі. Тому його мовчання я розцінюю як модель другої підступної жінки. Він мовчить за принципом "Не мое - не шкода". Не любить Успенський Собор. Він не хоче реагувати на обстріл бо, скоріш за все, думає: "Чого я буду реагувати? Я там вже давно не служу тому це не моя справа".
Якби він любив Успенський Собор та Божу Матір, то для нього цей обстріл був би справжнім болем і він не зміг би мовчати не дивлячись конфесійну приналежність Собору. За моделлю першої жінки, справжньої матері, він мав би думати: "Хоч я там і не служу там. Хоч там і служить Православна Церква України, котру ми не визнаємо. Але все одно Успенський Собор - це для мене велика святиня і я не можу ігнорувати цей обстріл. І саме тому я зроблю звернення-засудження, не дивлячись на те, що я там не служу, і скоріш за все, ніколи вже і не зможу."
Інших причин мовчання я не бачу. Кажуть про боязнь реакції москви, але особисто я у цьому сумніваюся. При бажанні митр. онуфрій міг узгодити з москвою та зробити нейтральне звернення, як у випадку з Одесою у 2023-му році. Тоді він не мовчав, а зараз мовчить. Не через боязнь москви, а через особисту образу. Через те, що він вже не служить в Успенському Соборі. Через те, що він повністю програв Лавру і послужити може хіба що у новозбудованому храмі прп. Агапіта Печерського називаючи це "служінням у Лаврі". Хоча це навіть звучить смішно.
Але окрім такого показового мовчання, мене також дивує наївність багатох притомних отців з УПЦ МП, котрі і обстріл рішуче засудили і дивуються мовчанню митр. онуфрія. Дорогі отці, тепер ви, напевне, точно нічому не здивуєтеся. Як вам мати такого предстоятеля? Зовсім не соромно? Скажу відверто, після такого мовчання УПЦ тепер точно не побавиться приставки МП за часів предстоятельства митр. онуфрія. Якщо хочете щоб не було цього клейма - моліться та просіть у Господа обрання у майбутньому притомного предстоятеля, котрий по-справжньому буде шукати шляхів виходу з внутрішньої кризи. Бо з митрополитом онуфрієм вже точно каші не звариш і сьогодні всі бажаючи мали наочну нагоду у цьому переконатися.
P. S. Відтепер, як можна помітити, я пишу ім’я митрополита онуфрія виключно з маленької літери. Зазвичай я так пишу про відкритих ворогів України, котрі знаходяться в росії, наприклад кирил гундяєв, путін тощо. Але після такого показового мовчання, демонстративного прояву згеваги до Божої Матері та Її Собору і прояву байдужості до горя інших українців, котрі сьогодні також постраждали, думаю, митрополит онуфрій цілком гідний опинитися у цьому списку. Нехай Милосердний Господь йому допоможе та напоумить, якщо це ще можливо.
о. Ілля ІСТРАТОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |