Сповідь з конверта. Клятва сину
Відкриваючи нову рубрику, ми звертаємося до ВАС, любі наші читачі! Якщо вам є що розповісти усім читачам нашої спільної з вами газети про пам’ятно-особливі або захоплююче-цікаві події, пишіть і телефонуйте нам. Ми зі вдячністю розглянемо ваші листи й запропонуємо на розгляд наших читачів! «Я не поетеса, — пише до редакції Валентина Громадська з смт Макошине Менського району, — та все ж, коли мене щось хвилює, то виникає особливе почуття, і тоді хочеться розповісти про те віршованими рядками.
Я нещодавно ознайомилася з вашою чудовою газетою «Біла хата»… За своє життя мені багато чого довелося пережити, але найстрашнішою для мене виявилася смерть сина. І мені хочеться розповісти тепер уже й моїм читачам про те, як на 24-ому році раптово обірвалося його життя…
Четко стучат колеса,
В даль унося меня.
Сердце вот-вот взорвется,
Боль в глубине храня.
Жгучая боль материнская —
Что есть больнее её?!
Отняла смерть ненавистная
Радость мою — дитё.
В памяти всё проплывало:
Волос, улыбка, глаза…
Подолгу как любовалась,
Как с нетерпеньем ждала...
Глядя на юность сына —
Юной сама была.
Радостью неугасимой
В сердце надежда цвела…
Ты уж прости мне, сыночек!
Что оставляю тебя…
Что на могилу веночек
Другие положат, не я.
Не навсегда уезжаю
Я в этот мир голубой. *
Но возвращусь, я знаю,
И буду опять с тобой.
Снова цветочки поставлю
Я на могилку твою…
Только прости мне, мой мальчик,
Несносную боль мою…
Чтобы сменить обстановку,
Жгучую боль притупить,
Я собралась в дорогу…
Но я ещё должна жить.
Есть у тебя еще братик,
Которому я нужна…
Ты уж прости, мой мальчик, —
Жить я еще должна…
* «Мир голубой» — це Далека Північ, Приморський край, де служив мій син… А навкруги — голубі простори океану…
Валентина ГРОМАДСЬКА,
смт Макошине, Менський район
| Читайте також |
| Коментарі (0) |