реклама партнерів:
Головна › Новини › ПОГЛЯД

Спалена Корюківка вимагає уваги

Звернення
до Президента України, голови ВР України, прем’єр-міністра України, голови Чернігівської обласної ради, голови Чернігівської обласної державної адміністрації, всеукраїнських і обласних ЗМі.

Минає час і кожної весни виростає на деревах нове листя замість опалого восени. Отак і в нашому житті - одне покоління поступово приходить на зміну іншому. Керуючись досвідом своїх попередників, ми, молодь, разом продовжуємо будувати нашу нову Україну. Ми, молоді ініціативні громадяни, майбутні лікарі, вчителі, соціальні працівники, охоронці правопорядку, програмісти та журналісти, звертаємося до Вас з надією в серці, що прислухаєтеся Ви до прагнень наших.

Чимало часу пройшло з тих страшних березневих днів 1943року, коли окупована німецькими загарбниками наша рідненька Корюківщина здригнулася від нечуваної доти жорстокості, коли каральні загони гітлерівських окупантів нищили у нашому містечку мирних жителів. Страшно уявити : 7 тисяч розстріляних і спалених заживо ( діток, жінок, літніх людей…). Сльози навертаються на очі від однієї тільки думки про те жахіття. Нещодавно ми дізналися, що за матеріалами Нюрнберзького процесу, наша трагедія – це найбільше, офіційно визнане, звірство нацистів над мирним населенням у Європі. Державна комісія, що готувала матеріали до Нюрнберзького процесу, визначила Корюківську трагедію такою, що є найбільшим масовим знищенням місцевого мирного населення на окупованих територіях за весь період Другої світової війни. Кривава розправа за кількістю жертв значно перевищує білоруську Хатинь, чеське Лідице, французький Орадур…

І ось нарешті в цьому році, після 68 років після трагедії, завдяки участі у жалобних заходах голови Чернігівської облдержадміністрації В.М.Хоменка, голови Чернігівської обласної ради А.І.Мельника і директора Українського інституту національної пам’яті, член-кореспондента Національної академії наук України В.Ф.Солдатенка, вшанування пам’яті жертв Корюківскьої трагедії вийшло за рамки міського й районного заходу. Наші співвітчизники в багатьох куточках України, виявляється, не знали про це. Тому ми вважаємо, що і Україна, і міжнародне співтовариство повинно знати та пам’ятати про злочин гітлерівських загарбників проти мирного населення 1-2 березня 1943 року!

Тож від імені молоді Корюківської районної громадської молодіжної організації «Альянс 3000», просимо Вас допомогти. А закликаємо до наступного :
– Створити у райцентрі Корюківка Чернігівської області Меморіальний комплекс із вшанування пам’яті жертв 256 селищ України, знищених гітлерівськими окупантами.
– У 2013 році на загальнодержавному рівні відзначити чорний ювілей – 70 років трагедії в Корюківці.
– Щорічно на державному рівні 2 березня у м.Корюківка відзначати пам’ять міста Корюківки і всіх знищених українських міст і сіл, та невинно убієнних гітлерівськими загарбниками на окупованій території України під час Другої світової війни.

Загальноукраїнське визнання жертв Корюківської трагедії 1943 року має стати нашим внеском у вшанування пам'яті загиблих і нагадуванням про жахливу сутність ідеології нацизму.

Сподіваємося на розуміння і Вашу підтримку.

З повагою і за дорученням членів КРМГО «Альянс 3000»
голова ради Навродський А. В.



Теги:Друга світова війна, Корюківка


Читайте також






Коментарі (2)
avatar
1
Звернення дійсно варте уваги !
avatar
2
Українські жертви Другої світової війни до сьогоднішнього дня, на жаль, чисельно так і не з'ясовані. Називають різні цифри, але, зрозуміло, що вони далеко виходять за рамки ДЕСЯТИ мільйонів. Так само, не менш ДЕСЯТИ мільйонів - убиєнні душі тоталітарною радянською системою від Голодоморів, політичних репресій тощо. Одним словом - то страхіття і жах.
Здається, що схиляючи голови перед пам'яттю попередників, ми знов пристаємо на пропозиції повторення практики совєцьких вождів щодо встановлення монументів та скульптур, мемориалів - так "вшановуючи" жертви ідеологічних розборок негідників з протилежних боків Європи. Це дуже просто.
Набагато складніше - відверто, справедливо, на весь голос засудити страшні нелюдські режими РАЗОМ - нацизм і сталінський більшовизм, щоб назавжди очистити совість перед прийдешніми поколіннями, передавши їм естафету спокути. Ото був би справжній чин, якби таке і започаткувавалося можливо і у Корюківці - чи не найбільшій страждальниці від двобою тиранів.
Добрим знаком на очищення шляху у майбутнє нинішнього молодого покоління став би показ істинної причини трагедії, яка відбулась у перших числах березня 1943 року. Адже й надалі будуються партизанські "зеленогради", відновлюються землянки тощо. Натомість - продовжує втілюватися у життя покалічена радянська методологія замовчування правди навколо дій "совєцьких партизан", в тому числі і у контексті корюківської трагедії. Так само і по всій Україні, де абсурдними і безглуздими діямі партизан було спровоковано трагедії, які накрили вогонь та кров десятків і сотень тисяч жертв. І чи варті були знищені ті поодинокі фашистські вояки у селах, щоб миттєво(і це добре було відомо енкаведистському очільництву партизанського руху) наступала безжалістна реакція фашистів, як це сталося і у наших селах Зелений Гай, Івот, Мурав'ї, тощо?
Адже впродовж десятиліть, ще від Союзу, люди, які втратили своїх близьких у такому пеклі, тихо-тихо але називали не меншого рівня винуватців того, що сталося у містечку Корюківка?! І чи не яскравий приклад такої мовчазної тактики спротиву неправді і лукавству, продукованого зверху на ідеологічно затуркані голови, вбачається у тому, як було знищено здається на початку 80-х років велику кам'яну фігуру партизана, що виходить з лісу під Хлоп'яниками?!
Отже - правда стає тоді справжньою, коли у всій цій історії відкривається можливість відвертого і об'єктивного погляду на те, що відбулося, чому і хто є винуватцем.
avatar