Сотні російських гагар загинули на Чернігівщині

Днями, коли негода розгулялася найдужче, до Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства зателефонував мешканець села Красне Чернігівського району Микола Саченко:

— У нас біда… По селу лежить більше десятка вже мертвих птахів. А п’ятеро ще живі — полощуться у глибоких калюжах. Цих врятувати не пізно. Хай би хто з досвідчених мисливців навідався до нас.

Стривожений житель Красного, як з’ясувалося згодом, колишній ветлікар агрофірми «Іванівська» і йому, звичайно, небайдуже було до масової загибелі птахів.

До Красного негайно виїхали мисливствознавці — директор Чернігівського мисливсько-рибальського підприємства УТМР Сергій Горонович зі своїм колегою Василем Сещенком.

Те, що побачили, справді вразило і бувалих у бувальцях мисливців — обіч асфальтового шосе то тут, то там мокли під рясним дощем уже неживі досить великі птахи з пір’ям світло-сірого кольору. Це були гагари, які не водяться на водоймах Чернігівщини, а обирають для свого постійного життя і розмноження великі водойми півдня Росії.

Але потрібно було негайно рятувати тих, які залишилися живими. Мешканці Красного без проблем половили незвичайних прибульців у мішки і, не зволікаючи Сещенко з Гороновичем, повезли до Десни.

Вижити гагари зможуть тільки на великій воді, де є достатньо глибини і простору для злету, а також необхідна для їхнього життя дрібна риба, за якою вони пірнають під воду. Краснянські ж калюжі, навіть глибокі, не підходящі «аеродроми» для того, щоб птахи змогли продовжити свій переліт до вирію.

Як тільки несподіваних гостей випустили на деснянський простір, ті одразу ж, вільно розмахуючи крилами, взяли розгін і на досить великій швидкості здійнялися над Десною, щоб за якісь лічені хвилини зникнути за обрієм…

Коли інформація про краснянський епізод із загибеллю гагар стала відомою в інших селах, з’ясувалося, що подібна біда трапилася і в Олишівці — тільки загибель перелітних птахів тут виявилася ще масовішою: близько сотні гагар трагічно завершили свій переліт під час рясної зливи і на куликівській автотрасі.

У чому ж, зрештою, причина такого трагічного наслідку перельоту гагар? За роз’ясненням звернулися до начальника мисливського відділу Чернігівського ОУЛМГ, заслуженого лісівника України Миколи Пирога. Ось як він прокоментував ці надзвичайні події:

— Над нашою Десною проходить один із головних маршрутів міграції багатьох перелітних птахів у вирій — диких гусей, журавлів, качок, чапель, в тому числі і такого виключно водоплаваючого птаха як гагара. Вона особливо потребує великої води, бо і переліт, і відпочинок, і харчування, як правило, дрібною рибою, молюсками гагара в змозі знайти лише у достатньо великих і глибоких річках та озерах.

Очевидно, рясні дощі, зливи, сильний вітер стали причиною відхилення гагар від звичного для них маршруту безпосередньо над Десною. Знесилені негодою, вони, звісно, невідкладно потребували як відпочинку, так і харчування. Тому, очевидно, услід за ватажком, ще й за умови вкрай кепської через негоду видимості, сприйняли мокрий асфальт як у Красному, так і в Олишівці за достатньо простору для себе водойму… Слід додати, що гагара сідає на воду не плавно, а пікіруючи, щоб одразу пірнути під воду. Така пікіруюча посадка гагар на змокрілий асфальт, мабуть, і стала причиною того, що вони масово розбивалися об нього. І лише ті з них, яким пікіруючу посадку перепиняло гілля придорожніх дерев або ті, що спікірували на узбіччя шосе, вціліли, знайшовши притулок у калюжах…

Одним словом, цьогорічні природні катаклізми, осінні циклони завдали лиха не лише людям, а й перелітним птахам. Отож гарної погоди чекають скрізь — і в лісах, і на полях та луках, і над річками та озерами… Чекають люди, чекають тварини, готуючись до довгої зими. І, звичайно ж, чекають вічні мандрівники — перелітні птахи, в котрих попереду довгий і нелегкий шлях у небесному просторі…

Микола ТИЩЕНКО, Чернігівське ОУЛМГ