Сороковий ранок Широкої війни
Він прийшов нарешті сонячним, але від того не стала відтаювати душа, бо вчора до макабричної інформації про геноцид росіян у Бучі додалася і про злочин у Ягідному.
Я знав цю інформацію від військових раніше, але до останнього не хотів вірити, аж доки не підтвердили її в обласній військовій адміністрації.
Отже, 3 березня окупанти в Ягідному зігнали у підвал школи 370 місцевих мешканців. І тримали їх там 27 діб! Найменшому було два місяці. Там спали, мусили там же справляти природні потреби... Коли наші відкрили підвал - разом із ледь живими людьми звідти винесли й померлих. Точніше сказати - убитих росіянами. Що це, якщо не геноцид українців?! Сподіваюсь, прокуратура вже задокументової цей злочин.
Я ж не можу уявити як жити зі шрамом отакої муки мешканцям Ягідного - симпатичного до війни села на трасі Чернігів - Київ. Там, власне, й хат уцілілих майже не лишилося...
Викраденої окупантами старости найпівнічнішого села України - Грем'яча досі нема вдома - її чоловікові сказали росіяни, що вона у Погарі (це райцентр Стародубщини, окупованої більше 100 років тому), в лікарні після інфаркту. Але до неї не допустили.
Радує, що Чернігівщина уже звільнена від окупантів. А ось вам історія з Донбасу від воїна, якого назвемо, наприклад, Віктором.
"Спершу пішли на нас професіонали - спецназ і ми їх поклали. А тоді бачимо якихось незрозумілих вояк і від них приходять два парламентери: хочемо здатися. Ок. Приходить їх ціла сотня! Форма якась жебрацька, автомати держать як попало... Розпитуємо - виявляється, це мобілізовані на окупованих територіях Донбасу. Учитель йшов із магазину, схопили, відібрали телефон і в армію. Слюсар вийшов після зміни із заводу - також під ружжо. Один день для них провели інструктаж і кинули в бій. Дали їм одного з бойовим досвідом. Питаємо - де він? Кажуть - утік".
У Новій Каховці на поки що окупованій Херсонщині містяни вийшли на мітинг за Україну і росіяни стріляли по них, є поранені. Мітингували і в Херсоні. А на Харківщині наші збили новенький Су- 35.
... Хтось би сказав цензорам з офісу президента, щоби припиняли агітацію за виштовхування українців з України. Адже крім евакуацій, умовно кажучи, зі Снігурівки у Василівку, тепер уже стали рекламувати еміграційні поїзди і за кордон! Для чого ви робите оце обезлюднення нашої землі, якщо є безпечні регіони в самій Україні? Тим паче, що знаємо - на Заході з радістю приймають білих молодих людей, особливо з дітьми, щоб вони там і лишалися назовсім. А Україну будуть заселяти інші ? До речі, уповноважена з прав людини Дєнісова повідомила про примусове вивезення з України в Росію 400 тисяч наших громадян. То до них треба ще й вивезення на захід?
... І засвітився над побитою землею 40й ранок, і настав новий день Широкої української війни. І плакала північ України над вбитими і закатованими, і горіли вогнем південь і схід України. І бачив Бог які українці завзяті і лихі до ворога і розумів Господь ту природню ярість, яку ще Василь Стус озвав:"Ярій, душе моя, ярій, а не ридай!".
Василь Чепурний
На фото ОВА: у підвалі школи села Ягідне на Чернігівщині
Я знав цю інформацію від військових раніше, але до останнього не хотів вірити, аж доки не підтвердили її в обласній військовій адміністрації.
Отже, 3 березня окупанти в Ягідному зігнали у підвал школи 370 місцевих мешканців. І тримали їх там 27 діб! Найменшому було два місяці. Там спали, мусили там же справляти природні потреби... Коли наші відкрили підвал - разом із ледь живими людьми звідти винесли й померлих. Точніше сказати - убитих росіянами. Що це, якщо не геноцид українців?! Сподіваюсь, прокуратура вже задокументової цей злочин.
Я ж не можу уявити як жити зі шрамом отакої муки мешканцям Ягідного - симпатичного до війни села на трасі Чернігів - Київ. Там, власне, й хат уцілілих майже не лишилося...
Викраденої окупантами старости найпівнічнішого села України - Грем'яча досі нема вдома - її чоловікові сказали росіяни, що вона у Погарі (це райцентр Стародубщини, окупованої більше 100 років тому), в лікарні після інфаркту. Але до неї не допустили.
Радує, що Чернігівщина уже звільнена від окупантів. А ось вам історія з Донбасу від воїна, якого назвемо, наприклад, Віктором.
"Спершу пішли на нас професіонали - спецназ і ми їх поклали. А тоді бачимо якихось незрозумілих вояк і від них приходять два парламентери: хочемо здатися. Ок. Приходить їх ціла сотня! Форма якась жебрацька, автомати держать як попало... Розпитуємо - виявляється, це мобілізовані на окупованих територіях Донбасу. Учитель йшов із магазину, схопили, відібрали телефон і в армію. Слюсар вийшов після зміни із заводу - також під ружжо. Один день для них провели інструктаж і кинули в бій. Дали їм одного з бойовим досвідом. Питаємо - де він? Кажуть - утік".
У Новій Каховці на поки що окупованій Херсонщині містяни вийшли на мітинг за Україну і росіяни стріляли по них, є поранені. Мітингували і в Херсоні. А на Харківщині наші збили новенький Су- 35.
... Хтось би сказав цензорам з офісу президента, щоби припиняли агітацію за виштовхування українців з України. Адже крім евакуацій, умовно кажучи, зі Снігурівки у Василівку, тепер уже стали рекламувати еміграційні поїзди і за кордон! Для чого ви робите оце обезлюднення нашої землі, якщо є безпечні регіони в самій Україні? Тим паче, що знаємо - на Заході з радістю приймають білих молодих людей, особливо з дітьми, щоб вони там і лишалися назовсім. А Україну будуть заселяти інші ? До речі, уповноважена з прав людини Дєнісова повідомила про примусове вивезення з України в Росію 400 тисяч наших громадян. То до них треба ще й вивезення на захід?
... І засвітився над побитою землею 40й ранок, і настав новий день Широкої української війни. І плакала північ України над вбитими і закатованими, і горіли вогнем південь і схід України. І бачив Бог які українці завзяті і лихі до ворога і розумів Господь ту природню ярість, яку ще Василь Стус озвав:"Ярій, душе моя, ярій, а не ридай!".
Василь Чепурний
На фото ОВА: у підвалі школи села Ягідне на Чернігівщині
| Читайте також |
| Коментарі (0) |