Гнійник Бі-Бі-Сі
Не хотів я зачіпати цей гнійник, але Книга року БіБіСі знову проявилася у всій красі. Тому настав час розповісти правду.
Ми стояли не те, що біля витоків, але біля самої ідеї, бо тоді дружили з її авторкою.А ідея полягала с тому, щоб дати комусь з наших письменників 1000 фунтів. Ще раз - не йшлося про визначення найкращих, не йшлося про стимулювання розвитку літератури, не йшлося про міжнародний розголос - таких задач авторка ідеї і організаторка не ставила. Ми з нею завжди говорили відверто, як друзі. Отже насправді йшлося про 1000 фунтів для когось із наших. Чим погано?
Ну і склад журі підбирався відповідно до задачі.
Пам'ятаю, як Світлана згодом телефонувала і запитувала поради, як переконати цих придурків (тобто журі) дати премію Жадану (він, до речі, ставав переможцем цілих 3 рази, так що придурки впоралися). А потім Тарас Федюк вийшов зі складу журі, гацнувши дверима і заявивши, що це міжсобойчик, а не премія. Ну а що ви хотіли - мета визначає методологію.
Пам'ятаю, як у перші роки Світлана просила нас подати хоч якісь книжки на конкурс - звісно, вони не переможуть, але видимість конкуренції повинна бути. І ми по дружбі подавали.
І ще добре пам'ятаю, як потелефонував Світлані і сказав, що книжка, яку вони нагородили, порушує умови конкурсу, оскільки вже раніше виходила в нашому видавництві, і як вона по дружбі просила нікому про це не казати, і ми не сказали.
Ну а потім за наш із вами рахунок - тобто за рахунок тих, хто роками подавав свої книжки на цей міжсобойчик і таким чином створював йому репутацію - конкурс став авторитетним, хоч і не змінився ні на йоту. І сьогодні наші автори прохають нас подати їхні книжки на премію, хоч ми чесно кажемо, що їм нічого не світить, і не тому, що книжки погані, а тому що такі умови гри.
Хоча про що це я - у нас всі премії та конкурси такі. Скажи мені, хто в журі, і я скажу тобі, хто переможе.
Навіщо я це пишу? Просто щоб ви знали правду. Деяким людям правда потрібна.
Ні, я не маю нічого проти переможців цього року чи минулих років. І навіть не знаю, хто там зараз в журі. Ідею заплатити комусь із наших 1000 фунтів я також не засуджую.
Але розуміти, що справжня мета конкурсу прлягає саме в цьому, варто, тоді буде менше очікувань.
Чому раніше про це не писав? Бо раніше наш літературний процес був ще досить кволим, і кожна 1000 фунтів була важливою. Сьогодні ми вже досить зміцніли, щоб довідатися про реальний стан справ. Та й конкурсу це не зашкодить - хіба що примусить замислитися когось із журі, але в цьому теж немає нчого поганого.
КАПРАНОВ
Ми стояли не те, що біля витоків, але біля самої ідеї, бо тоді дружили з її авторкою.А ідея полягала с тому, щоб дати комусь з наших письменників 1000 фунтів. Ще раз - не йшлося про визначення найкращих, не йшлося про стимулювання розвитку літератури, не йшлося про міжнародний розголос - таких задач авторка ідеї і організаторка не ставила. Ми з нею завжди говорили відверто, як друзі. Отже насправді йшлося про 1000 фунтів для когось із наших. Чим погано?
Ну і склад журі підбирався відповідно до задачі.
Пам'ятаю, як Світлана згодом телефонувала і запитувала поради, як переконати цих придурків (тобто журі) дати премію Жадану (він, до речі, ставав переможцем цілих 3 рази, так що придурки впоралися). А потім Тарас Федюк вийшов зі складу журі, гацнувши дверима і заявивши, що це міжсобойчик, а не премія. Ну а що ви хотіли - мета визначає методологію.
Пам'ятаю, як у перші роки Світлана просила нас подати хоч якісь книжки на конкурс - звісно, вони не переможуть, але видимість конкуренції повинна бути. І ми по дружбі подавали.
І ще добре пам'ятаю, як потелефонував Світлані і сказав, що книжка, яку вони нагородили, порушує умови конкурсу, оскільки вже раніше виходила в нашому видавництві, і як вона по дружбі просила нікому про це не казати, і ми не сказали.
Ну а потім за наш із вами рахунок - тобто за рахунок тих, хто роками подавав свої книжки на цей міжсобойчик і таким чином створював йому репутацію - конкурс став авторитетним, хоч і не змінився ні на йоту. І сьогодні наші автори прохають нас подати їхні книжки на премію, хоч ми чесно кажемо, що їм нічого не світить, і не тому, що книжки погані, а тому що такі умови гри.
Хоча про що це я - у нас всі премії та конкурси такі. Скажи мені, хто в журі, і я скажу тобі, хто переможе.
Навіщо я це пишу? Просто щоб ви знали правду. Деяким людям правда потрібна.
Ні, я не маю нічого проти переможців цього року чи минулих років. І навіть не знаю, хто там зараз в журі. Ідею заплатити комусь із наших 1000 фунтів я також не засуджую.
Але розуміти, що справжня мета конкурсу прлягає саме в цьому, варто, тоді буде менше очікувань.
Чому раніше про це не писав? Бо раніше наш літературний процес був ще досить кволим, і кожна 1000 фунтів була важливою. Сьогодні ми вже досить зміцніли, щоб довідатися про реальний стан справ. Та й конкурсу це не зашкодить - хіба що примусить замислитися когось із журі, але в цьому теж немає нчого поганого.
КАПРАНОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |